Протиріччя між центром і регіонами в РФ міцнішають, і це може призвести до масового невдоволення серед етнічного населення. 

Про це розповів російський опозиціонер, політтехнолог і колишній спічрайтер Путіна Аббас. Галлямов в інтерв’ю Євгену Кисельову.
 
Він розповів про те, як Москва демонстративно “клацнула по носу” Татарстану, розбурхуючи громадську думку в цій республіці.  

Йдеться про те, що Кремль остаточно ліквідував останній залишок суверенітету, пам’ять про незалежність у 90-х – пост президента Татарстану. Наступний президент республіки, який вступить на посаду в 2025 році, буде іменуватися вже як “Глава – Раїс Республіки Татарстан”. 

“Москва демонстративно клацає по носі, не вирішуючи при цьому жодних реальних актуальних завдань, а просто демонструючи “а я ось можу”. Це як якийсь булінг у школі. І Кремль упивається цим. Ось Кирієнко умовив Путіна це зробити, і впивається цим “, – зазначив Галлямов.  

При цьому в Татарстані відбувається збудження громадської думки. 

“Я сам бачив соціологію. Жителі Татарстану цінували це (наявність поста президента – ред.). Це дозволяло їм сприймати себе не зовсім під Москвою, а трохи на рівних. Зрозуміло, що це мало декларативний характер (насправді там немає жодного суверенітету). ), але люди тримаються за символи. І що цікаво, не лише етнічні татари цінували це. Росіяни теж говорили, що у нас не просто губернатор, а президент, у нас особливі стосунки з Москвою, і вони пишалися цим”, – розповів політтехнолог.  

Під час інтерв’ю Галлямов наголосив, що протиріччя між центром та регіонами міцнішають. Але при цьому в національних республіках це набуває ще й етнічного та регіонального забарвлення.  

Так, якщо для жителів Тверської чи Ярославської областей невдоволення Москвою оформляється у вигляді того, що столиця всі соки з регіонів висмоктує, ми тут у злиднях живемо, а вони там як сир у маслі катаються, то в Татарстані це звучить як теза про те, що росіяни нас гнітять. 

“А там, де домінуючою релігією нації є іслам, може часто з’являтися ще й міжконфесійний розлом. Особливо це характерно для Татарстану, де в цілому населення набагато більш ісламізоване порівняно з сусіднім Башкортостаном, який набагато світськіший. Саме тому будь-який наїзд Москви, будь-який утиск місцевих інтересів для частини людей оформляється і в термінах релігії, і в термінах етнічності», – пояснив експерт.  

Тож усі ці розбіжності рано чи пізно неминуче можуть посіяти повний розлад між регіонами і Москвою. Та й в загальному про ідею утворення на місці нинішньої росії незалежних держав говорять вже не перший рік. Якщо в серпні 1990 року, Єльцин ще проголошував всім союзним республікам «брати суверенітету стільки, скільки зможете проковтнути», то після розпаду СРСР подібні тези лунали дедалі рідше і тихіше. А з приходом до влади його «наступника» путіна розпочалося тотальне повернення до жорсткої моделі централізації.  

Кремль зробив все, щоб викреслити з історії те, що в 1992-1993 роках про бажання вийти зі складу рф голосно заявляли не тільки Чечня-Ічкерія, а й Татарстан.  

Тоді Чечню окупували заново, а Казань утримали погрозами транспортної блокади та обіцянками найширшої автономії. За десятиліття правління путіна навіть колись багаті російські регіони перетворилися на депресивні сировинні придатки.  

В результаті такої стратегії у сучасній росії так і не сформувалось демократичне громадянське суспільство, а нормою стали звиклість до поганого життя та байдужість до всього, що відбувається. 

Тому, очевидно, що шлях в напрямку від росії до постросії буде непростим. Проте після повної поразки РФ на полі бою в Україні цей процес буде неминучим.