Сили оборони України використовують нову тактику наступу на Запорізькому напрямку, щоб прорватися через заміновані російськими військами поля. Про це пише The Washington Post, передає FREEДОМ.

Зазначається, що тактику довелося змінити, зважаючи на зміцнення за тривалий час кількох ліній оборони російських окупантів.

Ділянки глибиною від 4 до 16 км перед основними опорними пунктами військ РФ були щільно заміновані протитанковими і протипіхотними мінами, що допомагає росіянам стримувати наступ українських військ.

“Замість того щоб намагатися прорватися за допомогою бойових машин піхоти і бойових танків, які західні союзники надали Україні для контрнаступу, підрозділи повільно просуваються вперед пішки. Невеликі групи саперів на передовій повзуть по мінних полях — іноді буквально на животі — щоби підірвати російські захисні споруди і розчистити шлях для просування військ”, — йдеться в публікації WP.

Також видання зазначає, що “труднощі ЗСУ з мінними полями виявили вразливість бронетранспортерів і танків, особливо тих, які нещодавно надійшли — американські бойові машини піхоти Bradley і німецькі танки Leopard”.

Водночас українські військовослужбовці наголошували на високій якості іноземної техніки, оскільки навіть після підриву на мінах, більшість бійців усередині вижила, отримавши лише незначні травми.

Через п’ять тижнів після початку контрнаступу ЗСУ, стало очевидно, що він просувається дуже повільно і на це є одна дуже вагома причина – протипіхотні міни.

Як написало видання New York Times (NYT), поля, які повинні перетнути українські військові, усіяні десятками типів мін – пластикових і металевих, таких, що за формою нагадують банки з-під жувального тютюну або газованої води, з назвами на кшталт “відьма” і “лист”.

Також, зазначило видання, ЗСУ заважає відсутність підтримки з повітря і глибока мережа оборонних споруд, побудованих росіянами. Але саме величезна кількість мін, розтяжок, мін-пасток і саморобних вибухових пристроїв змусила українські сили застопоритися в декількох кілометрах від того місця, звідки вони почали.

“Я не міг уявити собі нічого подібного. Я думав, що міни будуть лежати рядами, але ними заповнені цілі поля, всюди”, – сказав виданню військовий на ім’я Сергій.

NYT нагадало, що міни довгий час були однією з основ російських воєн: вони широко застосовувалися в Афганістані, Чечні і на ранніх етапах бойових дій в Україні, починаючи з 2014 року. Але нинішні мінні поля на півдні України великі і складні.

“Щоб знешкоджувати міни, повинна бути хороша мотивація і холоднокровність”, – сказав Максим Присяжнюк, фахівець з розмінування.

Він прочісує поля вночі перед наступом піхоти.
Поширеною тактикою росіян є те, що Присяжнюк назвав “прийомом для ідіотів”: закопування протипіхотних мін перед розтяжкою для націлювання на солдата, який може спробувати знешкодити розтяжку.

До більш складних вибухових речовин відносяться так звані стрибаючі міни, які, якщо на них наступити, вискакують і розкидають шрапнель, вражаючи всіх навколо. Росіяни також використовують міни, що приводяться в дію тонкими розтяжками жовтого кольору, які якщо Іж потривожити, можуть вибухнути і розкидати шрапнель.

При цьому Присяжнюк підкреслив, що небезпека вибухів існує навіть тоді, коли шляхи розміновані. За його словами, окупанти часто запускають ракети, які розкидають над розчищеною територією невеликі майже непомітні зелені пластикові міни-листки, або міни-метелики.

Один з військових медиків в пункті стабілізації недалеко від лінії фронту зазначив, що міни є основною причиною поранень військових.

Видання зазначило, що на півдні ЗСУ атакують як мінімум на трьох напрямках, але поки не прорвали основні лінії оборони росіян. Міни – не єдина складність, з якою вони стикаються. У міру просування українські військові виходять за межі досяжності деяких своїх систем ППО і стають уразливими перед вертольотами росіян.