Коли читаєш передвиборні обіцянки політичних партій, виникає величезне бажання взяти голку-нитку і зашити дірки.

В одних є справді нове бачення та немає механізму здійснення цього, в інших є механізм, але не досконалий, хтось пропонує нові технології не підкріплюючи їх фінансовими коментарями. Інша проблема у тому, що є партії, які відстоюють лише одну галузь, не даючи інформації для виборців своєї позиції щодо інших, важливих на Українській території, питань.

Роблять вибори цього року 29 партій, кожна хоче, щоб її почули. Проте меседжі майже зажди однакові. Схожі вони і на заклики минулих виборів, і позаминулих, до речі, також. Що справді смішно то це те, що одні і ті ж обіцянки дають навіть партії, які проходили вже у парламент з тими ж солодкими фразами. Але як? Невже будучи там ви нічого так і не змінили? Якщо ж навіть Ваш механізм виявився хибним, то невже так і не з’явився дієвий шлях змін.  У відповідь – у нас ті ж обіцянки. Як кажуть у народі, обіцянки – цяцянки.

Дивують також й імена деяких партій, які знов пішли на вибори. Дехто у соцмережах напередодні дивувався, багато хто думав, що КПУ вже заборонили. А про нові гілки Партії регіонів, можна і не згадувати.

Обіцянки – цяцянки у передвиборчих програмах кандидатів крутяться навколо корупції і бажання її подолати, навколо збільшення пенсії та зарплатні. Хоча ВО «Свобода»: «Скасувати пенсійну реформу Азарова-Януковича. Узалежнити пенсійний вік від середньої тривалості життя пенсіонера. Скасувати пенсійні привілеї. Розпочати перехід до накопичувальної пенсійної системи»  (поживемо без пенсійних привілеїв, все життя боролись, то і ще поборемось). Хоча є невеличкі звершення, цікавий механізм Антикорупційного бюро подає Народний фронт: «З метою більш ефективної протидії корупції, партія ініціює оновлення антикорупційного законодавства та запровадження нових антикорупційних практик:

–     створення незалежного антикорупційного органу,

–     запровадження декларування чиновниками, політиками, суддями, працівниками прокуратури та ін. як доходів, так і витрат, з обов`язковою перевіркою цих відомостей,

–     залучення громадськості до процесу антикорупційного моніторингу. 

– розкриття структури власності підприємств до кожного конкретного бенефіціарія,

– зменшення кількості дозволів, контролюючих органів і перевірок тощо»

Згадують також і наболілу недоторканність, не всі, зрозуміло, але й це топ-обіцянка для нас. Пам’ятають і за медицину, освітню структуру, село, фінансове питання таке інше, словом, все, що так давно обіцяли – продовжують дарувати на виборах, у вигляді слова.

Першочергова проблема у тому, що не всі, хто говорить про ці злободенні теми, подають механізми їх вирішення. А ті, хто подає, особливої довіри не викликають, адже істина, як і ці обіцянки, старі – найкраще бреше політик, якого мають обрати. Але вибирати потрібно, робимо вибори, живемо по-новому. На такі виклики з’явилась Інтернет партія України. Крім ефектного вбрання та оригінального способу пропаганди своєї партії, учасники запропонували цікавий розвиток – відповідно до технологічного прогресу суспільства. Так, наприклад, прозорість у структурах, вони хочуть досягнути через електронний звіт їхнього існування. Ця партія подала масу ідей, де може запанувати інтернет, що значно покращить/спростить життя українців. Але ця партія, точніше проект, не подала своє ставлення до ситуації України в цілому, ніяких поглядів на вирішення війни на сході. Багато, хто з недовірою показує на цю партію, називає її частиною підкилимної гри «великих» політиків. Але молодь тішиться, нарешті вибори стають справжньою клоунадою.

Щодо цього – «Клоуни за Ляшко» – такі банери підготував І. Коломойський. Справжні баталії на виборах! Передвиборна програма як і сам О. Ляшко – одразу впізнавана, з першого рядка бачиш запальний радикалізм: із величезним насиченням закликів до боротьби. Проте така насиченість згодом виявляється пустою всередині.

Не забуваємо згадати про нову тему, яка, на жаль, у прямому значені цього слова, з’явилась віднедавна на горизонті нашої країни – питання війни. Кожен навипередки намагається висловити співчуття та свій план (мирний чи то пак радикальний по урегулюванню ситуації, всі кивають із засмученими очима в сторону фінансової підтримки розбитих міст та постраждалих військових. Майже кожна партія висловлює свою безмежну любов до України та велике занепокоєння щодо подій на сході, подекуди навіть обурення. Проте знайшлась одна команда, яка висловила бажання щодо примирення та поступок відносно російської сторони. Це наша «живуча» партія КПУ. «Для завершення воєнного лихоліття в Донбасі, а фактично громадянської війни в країні (виявляється це громадянська війна, без участі інших держав!), Компартія пропонує декілька послідовних кроків. Перший: невідкладно спинити братовбивство й оголосити про мир. Другий: усім конфліктуючим сторонам шляхом перемовин окреслити коло проблем, усунення котрих спонукатиме врегулюванню воєнної ворожнечі. Третій: здійснити конституційні зміни, що відкривають шлях до децентралізації. Четвертий: неупереджене розслідування смертоносних злочинів – на Майдані, в Одесі, Маріуполі, Красноармійську, інших населених пунктах» «Досягнення миру і його збереження немислимі без відновлення суверенітету й незаангажованості у царині зовнішньої політики. Міжнародний курс країни мають окреслювати передовсім інтереси громадян України, а не корисливі забаганки інших держав. Поставимо надійну завісу проНАТОвським задумам. Прокладатимемо стежку для відновлення добросусідських і братерських відносин з державами СНД, найперше з Росією, Білорусією і Казахстаном, збережемо єдність слов’янських народів». Коментарі зайві.

Якщо опустити КПУ та їхнє «нове» бачення, то думки розділились між варіантом мирного розв’язання конфлікту, припинення вогню (партія Солідарність жінок України») супроти тих, хтоо підтримує воєнний сценарій – Радикальна Партія Олега Ляшка. Також актуальним зараз є питання позаблоковості країни: не всі підтримують (партія «Самопоміч»), так Батьківщина навіть до слогану своєї кампанії обрала – питання лобіювання вступу до НАТО.

Коли читаєш всі ці обіцянки, вмочені по-декілька разів у цукор – засмучуєшся. Адже більшість вже звучали раніше, але Парламент все ще не вирішив ті чи інші питання. Механізми, шляхи здійснення нової політики у молодих партіях почасти відсутні або зовсім слабкі, а у вже відомих масам команд – не завжди реальні, хоча є декілька вдалих. Проте часто-густо ці обіцянки-цяцянки звучать з вуст «нових» політичних чиновників, які за своє життя вже встигли десь «проштрафитись». А поки кандидати створюють нові меседжі, виборці роблять – вибори. 

Думай – голосуй!

 

Автор: Yavkubi