Минулий тиждень був надзвичайно важливим для реформ у сфері справедливості. Зокрема вирішували, що далі буде з судовою реформою, незалежністю Національного антикорупційного бюро, конкурсом на керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та в Конституційний Суд. Про це йдеться в програмі Віталія Шабуніна “Право на гідність” на 24 каналі.

По всіх пунктах маємо перемогу. Десь більшу, десь меншу, але немає жодної зради. Насамперед щодо нового закону про НАБУ.

Нагадаємо, що 2020 року Конституційний Суд підірвав міну, спеціально зашиту в закон про Антикорупційне бюро. У такий спосіб планували якщо не поховати НАБУ, то поставити під питання легітимність рішень його директора, а значить – знищити в судах всі антикорупційні справи.

І тут перша похвала команді Володимира Зеленського. Минулого тижня Верховна Рада ухвалила закон, який повністю нейтралізує наслідки тієї атаки та запроваджує прозорий і чесний конкурс на посаду майбутнього директора НАБУ. Повноваження Артема Ситника закінчуються в квітні 2022 року.

Зазначимо, ексслідчого прокуратури Артема Ситника призначили на посаду директора НАБУ в квітні 2015 року. КСУ в серпні 2021 року визнав неконституційним його призначення. Мовляв, 5 президент Петро Порошенко перевищив свої повноваження, а Ситника міг призначити лише Кабмін. В ОП зазначили, що директор НАБУ, ймовірно, залишиться на посаді до закінчення каденції.

Комісія, яка обиратиме директора НАБУ складатиметься із 6 осіб. Трьох із них визначає уряд, інші є міжнародними експертами. Рішення ухвалюватимуть 4 голосами, із яких принаймні 2 – від міжнародників.

Закон також змінив статус НАБУ на орган виконавчої влади, але при цьому закріпив гарантії незалежності Бюро від уряду. Це хороший закон, за який президентові справді слід подякувати. Щоправда, це не означає, що ми забули, як частина команди Зеленського впродовж останніх 2 років намагалася знищити НАБУ.

Ми поіменно пам’ятаємо цих депутатів та посадовців. А ще пам’ятаємо, як багато зусиль нам і партнерам коштувало нейтралізовувати їх зусилля. Прийде час і ці люди понесуть відповідальність, як мінімум, електоральну.

Іншої надважливої перемоги вдалося досягнути спільними зусиллям багатьох команд. Раду суддів вдалося дотиснути й розблокувати найголовнішу реформу в Україні – судову.

Вони таки делегували своїх представників в Етичну раду, яка має очистити Вищу раду правосуддя. А далі нова доброчесна ВРП очистить всю судову систему.

Цей результат теж, великою мірою, заслуга Зеленського. Тут я маю визнати, що я недооцінив президента, бо минулого разу не бачив іншої можливості розблокувати реформу, окрім як через законопроєкт. Я помилився і обійшлося без цього.

Законопроєкт затримав би реформу ще на місяць – два, а так підтис президент, міжнародні партнери й медіа і, зрештою, судова мафія відступила. Відступила, але не здалася – щонайменше 2 з делегованих Радою суддів мають сумнівну репутацію та, очевидно, не відповідають критеріям доброчесності.

До перемоги судової реформи ще далеко, але цей бій ми виграли разом із президентом Зеленським.

Щоправда, це не означає, що ми забули, як його команда рік противилась цій реформі. Наприклад, як голова профільного комітету Андрій Костін навіть під час голосування за неї в Раді спробував вибити найважливіші пункти.

Саме після того, як Костін вилетів з конкурсу на керівника САП, Офіс Президента заблокував процес. Вони навіть фінальний етап примудрилися зірвати.

Минулого тижня процес, схоже, знову розблокували і вже найближчими днями має відбутися зірваний раніше етап. Дуже хочеться похвалити президента і за це. Якщо знову не зірвуть, похвалю.

Олега Татарова, який вже рік “мотижить” конкурс на обрання голови САП, ми теж не забули. Як і про бажання частини Офісу Президента мати на цій посаді підконтрольну їм людину.

Заступник голови ОП пропихав у Конституційний Суд працівника КДБ, однак йому це не вдалося. І це ще одна перемога. Не впевнений, спрацював скандал і суспільне обурення чи, можливо, Зеленський справді не знав про “міну” від Татарова – самі вирішуйте.