Військово-політичний експерт групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко розповів, що росіяни вже давно розпочали такий собі парад помилок на фронті. Вони активно спалювали свої резерви другої лінії, намагаючись втримати першу лінію оборони, яка покликана лише загальмувати та виснажити наступаючі сили. З яких причин вони це робили – не зовсім зрозуміло, але то їхні справи. У такий спосіб вони просто виснажили свої стратегічні ресурси.
Нині в північно-східному секторі села Новопрокопівка свою боєздатність втратили підрозділи 210 МСП, які утримували там панівні висоти. Раніше в районі села Ільченкове підрозділи 291 МСП у зв’язку зі втратою боєздатності також були відведені. Що найцікавіше, біля Ільченкового розташована остання панівна висота у цьому районі, взяття якої надає вогневий контроль за логістикою ворога.
Зараз ресурси другої лінії оборони вже не можуть стримати СОУ, тому окупанти змушені перекидати свої війська до Запорізької області з інших плацдармів. Переважно це десантні війська, які можна швидко перемістити з одної ділянки на іншу, поки не стався прорив. Та, здається, такі кроки їм не дуже допоможуть. Росіянам вже дуже важко втримати другу лінію. На сьогодні прорив Сил оборони України на Запорізькому напрямку цілком реальний.
Після того, як буде звільнено Новопрокопівку, Ільченкове, Солодку Балку та Вербове, у російських окупаційних військ усе дуже швидко розвалиться на цьому напрямку. На нас може чекати хвиля жестів доброї волі, адже у росіян третя лінія оборони – тилова, без особливого захисту. Я думаю, до кінця вересня ми зможемо вийти на Токмак, обійти його чи увійти у місто, а вже у жовтні спрямувати свої зусилля на звільнення Мелітополя.
Токмак – стратегічний транспортний вузол, після звільнення якого можна рухатися в декількох напрямках. Це реальний розвиток подій. Що саме задумав український Генштаб, буде зрозуміло з часом.
Тепер, коли тяжкий бар’єр мінних полів подолано, росіяни змушені розпочати маневри, а українці повернулися до своїх танків та іншої бронетехніки. Зважаючи на складну ситуацію, російське окупаційне командування перекидає на південь війська вже безпосередньо і з Куп’янського напрямку.
Так, днями було перекинуто підрозділи 76-ї гвардійської десантно-штурмової дивізії на посилення російських позицій у Запорізькій області. Ця передислокація ще більше призведе до деградації наступальних сил ворога на Лимано-Куп’янській осі. Взагалі їхній наступ у цьому районі з самого початку був приречений. Адже робити це силами, які здатні максимум оборонятися, дуже складно. Тепер найбільш пристосовані для наступу підрозділи перекинули на південь, де оборона у ворога просто розвалюється. Здається, це вже просто від без виходу якогось. Так чи інакше, але на сьогодні можна стверджувати, що росіяни так «успішно» наступали на Куп’янськ, що подекуди почали відступати. Потенційно захопити це місто у них вже сил немає.
Воднрочас на «лінію Суровікіна» російські окупаційні війська покладали великі сподівання. Вона розташована на першому рубежі другої – основної лінії оборони росіян на півдні, а саме біля села Вербового. СОУ дійсно прорвали цей рубіж і просуваються до Новопрокопівки та Вербового, тобто углиб плацдарму ворога, який він створив після втечі з Роботиного.
Стосовно «лінії Суровікіна», то нам важлива її глибина, тому що СОУ наступають не широким фронтом, а саме проривають їхні рубежі на окремих ділянках. Наприклад, біля Вербового її протяжність становить близько 2 км. Водночас ці оборонні райони неоднорідні, а тому їх можна обійти кількома напрямками. Село Новопрокопівка – там дещо інша ситуація, адже щільність оборонних ліній значно більша, підкреслив він в інтерв’ю OBOZREVATEL.
Якщо порівнювати цю лінію оборони з першою, яку українські воїни вже подолали, то вони мають різну специфіку. Так, перша лінія оборони росіян – суцільні мінні поля, то вже друга лінія оборони – щільні протитанкові споруди та значна механізована складова, тобто велика кількість танків, БТР, БМП та артилерії. Тому раніше треба було вирішувати проблеми з мінами, а тепер із «залізом» окупантів.
До речі, воїни СОУ вже розпочали цей процес. Так, у серпні встановлено абсолютний рекорд кількості знищеної російської артилерії – 691 одиниця. Це перевищує можливості російського ВПК їх компенсувати. Так само у серпні був другий показник за весь період повномасштабної війни зі знищення ворожого автотранспорту – 685. Більше було спалено лише в березні 2022 року, коли логістичні колони РОВ знищувалися в режимі нон-стоп, – 865.
