Тіньова прокуратура Артема Пшонки. Справу продано?

При Януковичі в Україні працювали дві Генеральні прокуратури: офіційна і тіньова. Першою керував генпрокурор Віктор Пшонка, другий – його син Артем.
Будівлю, в якій ще зовсім недавно перебувала тіньова Генпрокуратура, розташоване на вулиці Олеся Гончара, 35. В одному з офісів цього величезного бізнес-центру, зареєстрованого дочка Ігоря Суркіса, все ще красується вивіска громадської приймальні народного депутата Артема Пшонки. У ГПУ запевняють: всі ключові рішення щодо кадрових призначень в системі прокуратури, «наїздах» на бізнесменів, а також возбуждениям і припиненням потрібних кримінальних справ приймалися саме тут.
Офіс на Гончара,35, де приймалися рішення про порушення і припинення кримінальних справ
Слідчі ГПУ, які займаються вивченням корупційних схем свого побіжного шефа , заявляють, що діяльність паралельної Генпрокуратури під керівництвом Артема Пшонки, в якій працювало близько 20 юристів, її організаторам приносила астрономічний дохід. «Ці люди за три роки заробили близько $5-7 млрд», – запевняє Фокус начальник Головного слідчого управління Генпрокуратури Ігор Щербина. За його словами, мова йде про «живих» грошах, нібито отриманих через офіс Пшонки-молодшого без урахування вартості «віджатих» активів. Для порівняння, стан другого номера в рейтингу найбагатших людей України Вадима Новинського Фокус оцінив «всього» у $3,6 млрд, а загальний обсяг доходів бюджету Києва в 2014 році передбачено на рівні $1,8 млрд.
Свої люди
Про існування таємної ГПУ було відомо лише дуже вузькому колу людей, в який входили ключові політики, бізнесмени, адвокати і прокурори країни. Знав про це і колишній перший заступник генпрокурора Ренат Кузьмін, нині бореться за президентське крісло. В інтерв'ю «Комсомольській правді» він зізнався, що «офіс на Гончара, 35» дійсно впливав на роботу органів прокуратури. Втім, як саме – Кузьмін не уточнив, відмовившись розповідати Фокусу подробиці корупційних діянь свого шефа.
Зате в юридичних колах про роботу таємного офісу ГПУ досі ходять легенди. «Всі прокурори областей, Києва та Київської області звітувати їздили на Гончара, – розповідає нинішній заступник генпрокурора Олексій Баганець, який після відставки в 2010 році з посади прокурора Львівської області займався адвокатською діяльністю. – Без дозволу власника офісу [Артема Пшонки – Фокус] не приймалися рішення щодо закриття і порушення багатьох кримінальних справ».
Причини, що спонукали прокурорів їхати на уклін до Пшонки-молодшого, з'ясувалося в ході розслідування Генпрокуратурою джерел збагачення сім'ї екс-глави ГПУ. За даними слідства, кандидати на прокурорські посади призначалися на основі особистої відданості. «Практично всі голови обласних прокуратур і прокурори Києва, за винятком 4-5 керівників, були призначені через сина екс-глави ГПУ», – пояснює Ігор Щербина. Прізвища поки тримаються в секреті, але шила в мішку не сховаєш. Так, заступником генпрокурора, який курує силові відомства, працював давній друг і кум Пшонки-молодшого Роман Андрєєв. Інший заступник, Віталій Білоус, в кінці 90-х працював разом з Артемом у Краматорській прокуратурі. А Наталія Марчук, до того як очолити прокуратуру Дніпропетровської області, працювала прокурором Горлівки, де першим заступником був все той же Артем Пшонка.
Зараз слідство перевіряє версію про те, що керівні посади в прокуратурі могли роздавати не тільки за принципом лояльності. «Жирні» місця нібито можна було купити. За $50 тис – крісло слідчого районної прокуратури Києва, за $2 млн – обласного прокурора. Найдорожчою корупційною оборудкою, за наявною у слідства інформації, виявилася купівля посаді прокурора Одеської області за $7 млн. Втім, таємний офіс на Гончара заробляв не тільки на призначення прокурорів. Підприємливі ділки, кажуть слідчі ГПУ, отримували гроші і за позбавлення від неугодних. Так, на звільнення прокурора одного з районів Київської області зацікавлені особи не пошкодували $1,5 млн. Цей факт зараз перевіряється.
Показово, що величезний вплив у Пшонки-молодшого було не тільки в системі прокуратури. Відданих людей син генпрокурора примудрявся і розставляти на ключові посади в державних нафтогазових і енергетичних компаніях. Завдяки цьому секретної ГПУ вдавалося контролювати фінансові потоки і держзакупівлі «Укрзалізниці», «Укртрансгазу», «Укргазвидобування».
Мистецтво віджати
Рейдерство – один з ключових видів діяльності "тіньової прокуратури"
Без пильної уваги тіньової ГПУ не залишився і бізнес. За три роки роботи даної структури схема заробітку на підприємців була доведена до автоматизму. На перших порах власнику придивилася компанії за гроші пропонували прокурорську «дах», і якщо бізнесмен погоджувався, його залишали у спокої. В іншому випадку з допомогою прокурорських перевірок бізнес відбирали. І лише деяким підприємцям, погодився поступитися щонайменше 50% своїх активів компаніям, пов'язаним з сином екс-генпрокурора, частина бізнесу вдавалося врятувати. За даними слідства, з п'яти подібних угод чотири оформлялися на підставних осіб Всього ж прокуратура перевіряє понад 60-ти осіб, на яких міг записати свої активи заповзятливий прокурорський клан.
Однією з жертв цієї схеми став миколаївський мільйонер Аркадій Корнацький, у якого умільці тіньової ГПУ намагалися відібрати 16 тис. га землі. За його словами, до нього прийшов якийсь Олег Жигир, представився кумом Артема Пшонки і запропонував для «Агрофірми Корнацьких» заступництво правоохоронців. Коли ж той відмовився, проти нього за вказівкою прокуратури були кинуті сили контролюючих та інспектуючих органів. Незабаром зі своїх джерел Корнацький дізнався, що у сусідської фірми «Первомайський кар'єр «Граніт» змінився власник, яким став нібито Пшонка-молодший. При цьому боротьба за поля Корнацького розв'язалася лише тому, що під ними знаходяться величезні поклади граніту. Після зміни влади причетність Пшонки-молодшого до рейдерського захоплення земель Корнацького у ГПУ визнали.
Мільйонер Аркадій Корнацький не зміг уникнути рейдерської атаки "тіньової прокуратури"
В офісі на Гончара не гребували і вельми специфічним корупційним заробітком – спершу створювали для бізнесменів проблеми у вигляді прокурорських перевірок, а потім, як ні в чому не бувало, пропонували їх вирішити. Зрозуміло, за певну плату. У матеріалах кримінальної справи зазначено понад 4 тис. земельних ділянок та понад 2 тис. інших об'єктів нерухомості в Києві, на які слідчі прокуратури безпідставно накладали арешт, а потім, нібито за розпорядженням Артема Пшонки, його знімали. Власникам землі така послуга, за словами Щербини, коштувала від $2 тис. до $50 тис. Але і це не межа. Коли грошей хотілося побільше, ділки з тіньової Генпрокуратури вирушали на полювання за великим звіром. Так, серед «підстрелених» виявилася Нікопольська птахофабрика, робота якої в 2013 році була заблокована численними прокурорськими перевірками. Після цього керівництву фабрики озвучили суму для позбавлення від головного болю – $1 млн. Гроші, стверджують в ГПУ, були сплачені, перевірки відразу припинилися, а кримінальні справи закрили.
Ще одним джерелом доходу тіньової ГПУ був підпільний гральний бізнес. За даними слідства, всі нелегальні казино країни «кришував» офіс на Гончара. Лише в Києві таких працювало кілька десятків. За власну безпеку всі вони нібито щомісяця виділяли до півмільйона доларів. А ось власники звичайних гральних автоматів, які працюють під виглядом інтернет-кафе і лотерейних клубів, за безперешкодну діяльність розщедрилися на $800-$1000 в місяць за один термінал. «Враховуючи, що в кожній області і донині працюють від ста до тисячі нелегальних автоматів, своїм покровителям гральний бізнес міг приносити десятки мільйонів доларів», – переконаний правозахисник Едуард Багіров.
Команда Пшонки, за даними слідства, також прикривала від контролюючих та правоохоронних органів компанії, що зводили житлові будинки в Києві нібито без відведення землі та інших дозвільних документів. У матеріалах справи фігурують десятки діючих і споруджуваних в Києві житлових комплексів, серед яких у прокуратурі називають «Перлина Троєщини», «Сосновий бір», «Мега Сіті».
Багато грошей. Дуже багато…
Про те, які суми проходили через секретну контору на Гончара, красномовно свідчить історія, розказана Фокусу журналістом-розслідувачем Володимиром Бойко. Каже, що в підвалі офісу було обладнане сховище, де Пшонка-молодший нібито тримав готівку і золото в злитках. Коли міліція з самообороною майдану нагрянули в офіс, підвал чомусь залишився без уваги. Цим, за словами Бойка, скористалася одна з співробітниць Пшонки, мала ключ від сховища. Домовившись з інкасаторами, вона буквально з-під носа міліції забрала 60 млн грн і кілька десятків золотих злитків.
Про цю історію, можливо, ніхто б ніколи не дізнався, якби не жадібність керівника тіньової ГПУ. Виявилося, що за врятовані багатства ризикова жінка попросила у свого шефа премію, але отримала відмову. «Їй заявили, що так повинні діяти всі співробітники, адже не дарма ж їй зарплату платили. Після чого жінку виставили за двері», – розповідає Бойко. У той же час, як розповів Фокусу один з парламентських друзів Пшонки-молодшого, який побажав залишитися неназваним, гроші той не вважав, міг витратити на туристичний тур €300 тис. і хвалився, що для нього мільярд готівкою – взагалі ніщо.
Колишній генпрокурор і його син зараз в бігах. Пшонка-старший оголошений в розшук. А от молодшого через наявність у нього депутатської недоторканності силовики все ще не шукають, хоча і обіцяють цим зайнятися найближчим часом. «Вищевказані особи отримували неправомірну вигоду за порушення замовних кримінальних проваджень (справ), зміна запобіжного заходу з утримання під вартою на менш суворий. Незаконне накладення арешту на майно для його подальшої відміни за винагороду, проведення обшуків з метою залякування, прикриття незаконного бізнесу, а також сприяння «рейдерським» захопленням підприємств, об'єднаних зі зловживанням владою, що спричинило тяжкі наслідки», – заявляють у прес–службі ГПУ.
Нові подробиці злочинів, у яких підозрюється Артем Пшонка, ГПУ обіцяє оприлюднити не раніше середини літа, але вже зараз слідчі запевняють, що будуть вимагати максимально можливе покарання для депутата–регіонала – 12 років в'язниці.

джерело: ord-02.com