Можна впевнено ствердити, що Угода про асоціацію є своєрідним символом європейського вибору України.

Виклики, пов’язані з Угодою, одразу ж набували певного символічного і навіть історичного змісту; саме вони рік тому ініціювали Ревоюцію гідності.

В українському просторі публічних дискусій є уявлення, що ці виклики постають або від Росії, або від української влади. Та на жаль, іноді проблеми з виконанням Угоди з’являються на найнесподіваніших рівнях та напрямах.

Черговий виклик прийшов, як не дивно, з просторів ЄС,

від Європейського економічного та соціального комітету (знаного також як Екосок), який є громадським дорадчим органом ЄС.

Створення Екосоку було передбачено ще в Римських договорах 1957 р., від початку існування європейського співтовариства. Комітет повинен був забезпечувати представництво різних соціальних та економічних груп та відображав бачення громадянського суспільства станом на кінець 50-их років минулого століття.

З того часу змінилося розуміння того, чим є громадянське суспільство як і збільшився спектр організації які є представниками комітету.

Та до чого вся ця історія до нашої Угоди про асоціацію?

Річ у тім, що в Угоді передбачено створення декількох інституцій, які мають бути опікуватися контролем за її виконанням. Є три рівня таких органів:

урядовий — Рада асоціації (найвищий орган, перше засідання відбувається 15 грудня) та Комітети асоціації, 
парламентський — Парламентський комітет асоціації, 
громадський — Платформа громадянського суспільства (ПГС).

Нас в даному випадку цікавить останній названий орган.

У статтях 469 та 470  Угоди сказано, що ПГС  може надавати рекомендації та ПОВИННА проводити регулярний обмін думками з Радою та комітетами асоціації.

Отже, українське громадянське суспільство, завдяки Угоді, могло би отримати чудовий інструмент контролю за її виконанням.

Могло би, але невідомо коли отримає. А якщо й отримає, то чи це буде працюючий інструмент, а не звичайна формальність?

Цього разу справа не в українській владі, відсутності досвіду чи пасивності вітчизняних громадських організацій. Створення Платформи блокує Екосок.

У України та Європейського  союзу є досвід створення спільних діючих громадських об’єднань. Від 2009 року працює Форум громадянського суспільства Східного партнерства, де крім України та ЄС представлені громадські організації всіх 6 країн СхП.

Українська національна платформа об’єднує понад 180 організацій (в тому числі профспілок та асоціацій роботодавців), що працюють у п’яти робочих групах.

То ж коли в березні цього року стало зрозуміло, що Угода таки буде підписана, Національна платформа у рамках Форуму Східного партнерства виступила з ініціативою створення Платформи громадянського суспільства, передбаченої  Угодою про асоціацію.

Оптимальним варіантом організації української частини Платформи було б визнання того, що Українська національна платформа Східного партнерства автоматично стає нею. Проте свої заперечення проти такого підходу висловив Екосок, який є партнером по створенню  Платформи зі сторони ЄС, мотивуючи це тим, що прирівнюючи Національні платформи до Платформ громадянського суспільства, ми обмежуємо представництво соціальних партнерів (профспілок та асоціацій роботодавців).

Апеляції до того факту, що в складі Національної платформи СхП працює Робоча група з соціального діалогу (яка й була створена на пропозицію Екосоку), до уваги взяті не були.

То кого ж лобіює Європейський соціально-економічний Комітет?

Партнером Екосок в Україні виявилася Національна тристороння соціально-економічна рада, яку продовжує й до тепер очолювати Дмитро Фірташ.

Учасниками цієї ради, крім роботодавців, яких власне і представляє Фірташ, є представники влади та Федерації профспілок України – саме ті, від кого в минулому році Віктор Янукович прийняв звернення з проханням не підписувати Угоду про Асоціацію.

Початкова позиція Екосоку була такою: кожна сторона Платформи має складатися з 12 осіб по 4 від трьох секторів: профспілок, роботодавців та всіх інших громадських організацій.

При чому не всіх організацій і не всіх профспілок, а лише тих, які мають статус "соціального партнера". Приміром, Європейська бізнес-асоціація його не має і тому, за пропозицією Екосоку, випадає з процесу.

Тобто, по суті, очолюване Фірташем об’єднання має отримати автоматичну більшість у Платформі громадянського суспільства.

Щоб не гальмувати створення громадського виміру Угоди про асоціацію, українська сторона зі свого боку вирішила запропонувати компромісний варіант формування Платформи. Фактично, створення нової ініціативи з "нуля", коли жодні існуючі інституції не повинні були б мати жодних преференцій – ані Нацплатформа СхП, ані Тристороння соціально-економічна рада.

Було сформовано ініціативну групу, до якої увійшли представники профспілок, роботодавців та організацій громадянського суспільства, яка напрацювала механізм утворення Платформи через проведення установчих зборів.

Оргкомітет, утворений далі,  домовився створювати Платформу не за принципом квот для трьох типів об’єднань, як пропонував Екосок, а відповідно до тематики статей Угоди. Представники від однієї організації могли очолити лише одну робочу групу. Було закладено принцип рівності та недопущення монополізації робочих груп тими чи іншими організаціями.

Загалом було визначено і створено 15 робочих груп в рамках майбутньої ПГС. У вересні було оголошено прийом заявок до участі в установчих зборах Платформи, які зрештою відбулися  7 листопада.

На установчих зборах в якості спостерігачів були присутні також і члени Екосоку.

Всі, хто брав участь в проведенні установчих зборів, відмітили, що попри певні робочі моменти, вони пройшли прозоро та відкрито. Проте результати виборів не вдовольнили організації профспілок та роботодавців, оскільки вони були обрані координаторами меншого кола груп, аніж розраховували.

Так, лише по одній групі очолили представники роботодавців та профспілок. Також, у ролі заступників опинились три представники роботодавців та один представник профспілок.

З цього моменту у Платформи громадянського суспільства почалися проблеми.

14 листопада відбулася робоча зустріч новосформованої української частини Платформи з представниками Екосоку. Колеги з Європи заявили, що попри прозорий і демократичний процес установчих зборів, вони не готові визнавати створення української частини ПГС.

Європейські партнери наголосили, що поки не буде забезпечене "необхідне представництво профспілок та роботодавців" вони не визнаватимуть українську частину.

Позицію Екосоку підтримали також представники профспілок, які не були обрані. На зустрічі вони заявили, що не очікували, що їх не оберуть, оскільки хто ж, як не вони.

Як тепер досягнути компромісу і розблокувати роботу уставного органу асоціації – сказати важко.

Адже вже є визначені 15 осіб – учасників Платформи, і процедуру обрання всі сторони визнали легітимною.

Схоже, коренем проблеми є різне розуміння сторонами задач нового органу. За твердженням Екосоку, створення Платформи повинно в першу чергу сприяти розвитку соціального діалогу, а питання імплементації фактично відходить на другий план.

Ситуація цікава також тим, що норми про створення платформ громадянського суспільства також передбачені в кожній угоді про асоціацію між ЄС ще двома країнами Східного партнерства — Грузією і Молдовою.

Перш за все в обох угодах вказано, що члени Екосоку мають входити в склад європейської частини, але без монопольного права.

В тексті ж української угоди, переговори по якій завершилися першими, цей момент не зазначили.

Річ у тім, що угоди з Грузією та Молдовою готувалися після появи Форуму громадянського суспільства Східного партнерства, що дозволило закласти в сам текст більш прогресивну норму, ніж в українському випадку.

* * * * *

Як буде далі розвиватися ситуація, сказати важко. Зараз тривають переговори, які поки зводяться до того, що українських представників змушують вирішити, яким чином задовольнити Екосок, що зайняв безкомпромісну позицію.

Швидше за все, українська частина Платформи буде розширена за рахунок квотного представництва профспілок і роботодавців.

Проте чи погодяться представники українських громадських організацій на цей крок, який фактично перекреслить принципи, закладені при створені самої Платформи, і чи не створить це прецеденту, згідно з яким всі позиції і думки будуть рівними, а позиція Екосоку буде "рівнішою", сказати важко.

Шанс, що Екосок покине своє месіанство і погодиться співпрацювати з українською частиною без квотних вимог, напевно, є, але без мікроскопу його помітити важко.

 

Автор:  Андрій Когут (текст Європейська правда)