Військовий аналітик Костянтин Машовець на своїй сторінці в Фейсбук поділився новою інформацією про ситуацію на фронті.

За його словами,  те, про що експерти говорили протягом минулого тижня почало збуватися — противник підтягує всі резерви на Півдні.

«Судячи зі всього, командування противника почало оперативне розгортання 76-ї десантно-штурмової дивізії (дшд) на Токмацькому напрямку. Принаймні, один її полк — 104-й десантно-штурмовий (дшп), переміщений з Лиманського напрямку, вже фіксується південно-східніше с.Новопрокопівка…

Очевидно, що це лише «перша ластівка», два інших її дшп (234-й та 237-й), з великою долею ймовірності, також незабаром опиняться на цьому напрямку» — каже він.

Машовець підкреслив, що якщо це станеться, то очевидно, що на Токмацькому напрямку будуть зосередженні основні сили зразу 3-х дивізій противника:

— 42-ї мотострілецької дивізії (мсд)

— 7-ї дшд

— та 76-ї дшд…

Противник явно стягує на Токмацький напрямок усе чим він може саме зараз (тобто, найбільш швидко) «ризикнути»… З’єднання повітряно-десантних військ, у цьому відношенні, обрані ним невипадково…а саме, через свою:

— мобільність

— компактність

Типова ДШД противника, навіть при використанні комбінованого способу переміщення (залізниця, свій хід\марш, повітря), очевидно переміщується набагато швидше ніж типова мсд противника, з її «малогабаритними» важкими тилами, танками, сау й т.д. У десантників штатне ОВТ рухається швидше, воно набагато легше ніж у мотострілців. Й таким чином, вони можуть швидше бути введеними у бій (ключовий критерій для даної ситуації) ніж мотострілецьке з’єднання…

До того ж, особливістю саме російських десантно-штурмових частин й з’єднань є той факт, що вони хоча й поступаються у вогневих спроможностях мотострілецьким та танковим «аналогам», але не на критично-кардинальному рівні… Їх козир в іншому — швидкість та мобільність… Саме те, що зараз вкрай важливо командуванню противника у Південній операційній зоні… Ну й в кінці кінців, десантників цілком можливо посилити танками, артою та іншим «важким» озброєнням та засобами ураження… вже «по місцю»…

Погодьтеся, тягнути, наприклад 4-ю танкову дивізію (тд), або 47-у тд зі складу УВ «Запад» це не одне й те саме, що 76-у десантно-штурмову, або 106-у повітряно-десантну (пдд) зі складу УВ «Центр»… абсолютно різні відстані, терміни та обсяги переміщення ОВТ, тилу та особового складу…

Стосовно подальших перспектив наступу ЗСУ варто відзначити декілька його особливостей, які вже стали очевидними для тих, хто цікавиться його змістом та уважно за ним спостерігає…

— Очевидно, що українське командування періодично міняє ділянки та напрямки докладання своїх основних зусиль. Причому, робить це не тільки на тактичному, а й на оперативно-тактичному рівні. І це вже декілька разів ставало для противника неприємним сюрпризом…

— Ну й останнє… очевидно, що ситуація на інших оперативних напрямках напряму впливає на хід та зміст бойових дій у Південній операційній зоні. І це стосується не тільки питання розподілу та вводу у бій тих чи інших резервів, або, навіть, власне їх наявності (це питання актуальне для обох сторін). Це, скоріше, питання розподілу ресурсів та пріоритетів… У цьому сенсі, спроба командування противника організувати та провести «масштабний» наступ на Куп’янському та Лиманському напрямках, або судомне стягування основної маси своїх резервів «під Бахмут», аби тільки утримати його… були ну-у дуже своєчасними… Але, явно, не для російського командування» — підвів підсумки Машовець.