На наших очах розгортається найбільша битва у світовій історії після 1945 року.
Розгортається повільно, але невблаганно. Про хід війни розповідає український політик, громадський діяч, військовик, народний депутат України VII та VIII скликань, голова міжфракційного об’єднання ВО “Свобода” у ВРУ 8-го скликання Андрій Іллєнко.
Не кажіть про Ізраїль. Ізраїль ніколи не воював, маючи один літак на десять ворожих.
Не кажіть про Америку, хай Бог її благословить. Америка ніколи не йшла в наступ, не маючи критичної переваги в усіх компонентах.
Нам допомагають, так. Але це не йде в жодне порівняння з тією допомогою, яку мав той же совок під час ДСВ. В жодне, навіть приблизне порівняння.
Але попри всі закони війни і фізики, ця битва розгортається. І українці йдуть вперед.
Усе надія на нелюдську стійкість Української Армії.
На нелюдську стійкість українського піхотинця-штурмовика.
На нелюдську ефективність українського артилериста і зенітника.
На нелюдську затятість українського танкіста, який перетинає океан вогню і безмежжя мінних полів та розбирає ворожу оборону.
На нелюдську сміливість українського пілота, який втретє за добу, відключивши усю електроніку, летить на наднизькій висоті і пускає НУРС по ворожому укрєпу, ухиляючись від шаленого вогню ППО.
На нелюдський стратегічний геній Залужного.
Людського в усьому цьому дуже мало.
Людина слабка, людина хворіє, втомлюється, ностальгує, боїться, жалкує, сумнівається. А це все неможливе тут і зараз. Все це означає лише поразку і загальну смерть.
Людського в цьому нема взагалі. Це подолання людського. З усіма наслідками, як хорошими, так і поганими. Але зараз це не має жодного значення.
Значення має лише перемога.
