Генерал армії України, екс-глава Зовнішньої розвідки України (з 2005 по 2010 роки) Микола Маломуж упевнений, що навіть у зимовий період, коли ми йдемо у стратегічну оборону, не можна забувати про наступ.

«У нас є добрі перспективи на півдні (Херсонська, Запорізька області). Потрібно постійно піддавлювати там ворога. А, коли складеться підходяща обстановка – можна і завдати нищівного удару. Але цей удар слід добре підготувати. Чого, на жаль, не сталося з нашим наступом у 2023 році. Проти нас тут зіграли два чинники. Перший – недопостачання необхідних боєприпасів та озброєнь з боку партнерів. Друга – відсутність нестандартних ходів. Ми наступали там, де росіяни чекали, заздалегідь побудувавши найпотужнішу ешелоновану оборону. Йшли фактично в лоб, зазнавши перших тижнів відчутних втрат. Після чого довелося на ходу розбудовувати плани», – пояснює генерал.

За його словами, діяти слід комплексно. У тилу супротивника. Фланговими ударами. Одночасно атакувати в найуразливіших місцях, на різних театрах воєнних дій. Проводити відразу відволікаючі операції.

«Сподіваюся, недоліки наступу-2023 будуть осмислені Україною та її партнерами – і 2024-го ми проведемо кампанію значно успішніше. Найвище військове та політичне керівництво має працювати у тандемі. Жодних конфліктів! Усі з’ясування стосунків – після перемоги, – наголошує експерт. – Максимально щільно слід працювати з партнерами, пояснюючи необхідність посилення та прискорення постачання ЗСУ всього необхідного для ефективних дій. Наголошуючи, що альтернативи – ні. Що перемога України стане спільною перемогою всіх її партнерів, а поразка – загальною ж поразкою. А тому не треба боятися надавати Україні всі свої запаси боєприпасів і озброєнь. Адже воюємо саме ми!», — додав Маломуж.

Микола Маломуж упевнений, що Заходу слід запускати виробничі потужності, поповнюючи ці запаси. Інакше, акцентує він, може вийти як свого часу з Київською Руссю, коли окремі князівства воювали кожне саме за себе. Не згуртувалися. Не виступили проти монголо-татар єдиним фронтом. З сумними наслідками.

«Те саме було під час Другої світової, коли намагалися утихомирити Гітлера, відсидітися осторонь, коли той починав чергову агресію. У результаті воювати довелося всім, а крові пролилося набагато більше, ніж могло б, виступи цивілізований світ проти фашистської Німеччини єдиним фронтом», – нагадує генерал.

Нам навіть радянське старіння дають зі скрипом, з жалем констатує він. А нове озброєння – четвертого, п’ятого, або навіть шостого покоління – взагалі табу (за рідкісним винятком). Це точно не про бажання якнайшвидшої перемоги над Росією. І це безмірно засмучує, зізнався екс-глава Зовнішньої розвідки.

«Інноваційне озброєння випалило б будь-які російські ресурси, якими Кремль закидає Україну. І внутрішня ситуація в РФ, яка вже загострилася на тлі загибелі понад 300 тисяч її вояк в Україні, почала б хитатися значно помітніше, ніж зараз, – вважає Микола Маломуж.

Наразі наші дипломати, наші розвідки, наші політики та військові, культурні діячі, громадськість, діаспори мають доносити цю позицію до партнерів України.

«За бажання демократичний світ міг би зібрати в рази більше боєприпасів, ніж зараз і Росія разом узяті. За бажання – санкції проти Росії могли б бути в рази жорсткішими та ефективнішими, як загалом підтримка нашої країни. Слід консолідувати зусилля, вимагаючи від партнерів такого бажання-розуміння. Пояснюючи тим самим щодо нейтральним Китаю, Індії, що росія – глобальна загроза для всіх. І що перемога над нею – справа всього цивілізованого світу. Альтернатива – ядерна війна», — підкреслив екс-глава Зовнішньої розвідки України.