Росіяни, яких зараз мобілізують до війська, можуть спробувати атакувати Україну на будь-якому напрямку. Проте найімовірніше, що всі зібрані під час мобілізації сили РФ використовуватиме для стримування контрнаступу ЗСУ. Україна наразі перехопила стратегічну ініціативу у війні, але не треба плутати це зі стратегічним переламом. Про це військовий експерт Петро Черник розповів в інтерв’ю “УНІАН”.
Атакувати вони можуть спробувати на будь-якому напрямку, включаючи північну ділянку кордону. Можуть спробувати повторно вдарити і по Київщині, і по Сумщині, навіть з території Білорусі. Та якісних сил для того, щоб проривати нашу оборону, на мій погляд, у них немає, – сказав експерт.
За його словами, зараз важко сказати, чи варто очікувати від окупантів нових тактичних вимірів або виправлення логіки дій. На сьогодні тривають позиційні бої практично по всій лінії фронту і ворог перейшов у глуху оборону.
За оцінками Черника, до перемоги України у війні ще далеко.
Найімовірніше, всі зібрані під час мобілізації сили будуть використовуватися Кремлем для стримування нашого контрнаступу. Головне, що я можу точно констатувати: стратегічну ініціативу у війні перехопили ми. Але не треба плутати це зі стратегічним переламом. Стратегічний перелам – це коли темпи наступу такі стрімкі, що можна розрахувати, за який час вдасться визволити всі території. Ми поки що не зайшли в момент переламу. Так, ми виграли блискучу, феноменальну битву. Але до перемоги у війні ще далеко, – пояснив військовий експерт.
Він додав, що за кілька тижнів розпочнуться дощі, стане холодно, і теперішня фаза війни стихне. Адже воювати в таку погоду неймовірно важко.
Водночас політолог Михайло Басараб переконаний, що вторгнення з боку Білорусі стає менш імовірним – росіянам наступати звідти поки що немає чим. Вони не можуть забезпечити всім необхідним навіть наявну лінію фронту. Розраховувати на білоруські збройні сили теж не випадає – вже очевидно, що Лукашенко не наважиться на безпосередню участь у війні. Білоруське суспільство лояльне до росіян, але не настільки українофобське, щоб вступити у протистояння з нами. Армія Білорусі також не готова до цього. Наказ Лукашенка про наступ на Україну міг би вилитися в саботаж із масовим здаванням у полон або обертанням зброї білоруського війська в бік президентського палацу в Мінську. Лукашенко досі живий лише тому, що Путін розуміє цю ситуацію. Якщо тиснутиме на нього, Росія втратить Білорусь. Може розпочатися національно-визвольна війна білорусів проти Лукашенка й російських окупаційних військ.
Для Путіна ідеальний варіант – повноцінна участь Білорусі у війні, але він зупинився на тому, щоб сяк-так контролювати цю територію через Лукашенка. Обрав синицю в руках замість журавля в небі. З нашого боку на кордоні з Білоруссю ведуться постійні фортифікаційні роботи і є достатня кількість українських військ, щоб відбити малоймовірний білоруський наступ. Ну і що більше успіхів у нашому двобої з росіянами, то менша ймовірність наступу з Білорусі.
Водночас Міністр оборони Олексій Резніков заявив, що слід остерігатися аналогічного контрнаступу з російського боку.
І на думку полытолога – загроза існує. Фронт довжелезний. Це створює труднощі не лише для росіян, а й для нас. Утримання фронту потребує щільної лінії оборони, забезпеченої живою силою і технікою. Звісно, росіяни можуть робити спроби проривів на окремих ділянках, зокрема на харківському напрямку. Щодо перегрупування – це не лише ймовірний варіант, це постійний виклик для ворожої армії. На російських каналах відкрито говорять, що відбувається постійна вимушена передислокація бойових з’єднань через втрати й великі дірки.
Українська армія маневрує на різних ділянках фронту, це створює постійне напруження й вимагає підсилення російської лінії оборони всюди. Крім того, в окупантів відчутний кадровий голод. Путін не наважується оголосити загальну мобілізацію, а резервів для війни не вистачає, бо Російська Федерація готувалася до бліцкригу. Масовий опір українців став для неї шоком. Путін шукав найманців у Сирії та Лівії, бо внутрішні ресурси без загальної мобілізації недостатні. Після нашого успішного контрнаступу на харківському напрямку росіяни очікують таких ударів і на інших, тому, безумовно, будуть перегруповуватися. Очікування нових наступів створює метушню серед російських з’єднань по всій лінії фронту.