У боях під Бахмутом Збройні сили України (ЗСУ) знищують залишки професійної армії Росії та не дають окупантам сконцентрувати боєздатні підрозділи на інших ділянках фронту.
Про це сьогодні, 22 січня, в ефірі телеканала FREEДОМ повідомив колишній голова Служби зовнішньої розвідки України, генерал армії України Микола Маломуж.
“Біля Бахмута і Соледара ми потужно завдаємо ударів по професійній армії та по ПВК “Вагнер”. Це те, що залишилося сьогодні в РФ із резервів армії. Бахмут — це ті жорна, де ми їх перемелюємо постійно. Сьогодні говоримо про 120 тис. вбитими, і приблизно таку саму кількість поранених. Залишилося ще кілька підрозділів до 50 тис., які можуть бути використані”, — сказав він.
Маломуж акцентував, що ЗСУ на Бахмутському напрямку відтягують на себе значні сили російських окупантів, не даючи їм таким чином можливості наступати на інших напрямках.
“Не даємо укріплювати позиції на Луганському напрямку, на Запорізькому напрямку вони хотіли наступати, намагалися, нічого не виходить, — сконцентрувати боєздатні сили неможливо. Тому так, ми будемо маневрувати певною мірою, десь навіть відходити. Але дуже важливо те, що ми перемелюємо їхні сили, і можемо готувати несподівані операції, про які зараз прямо говорити не будемо”, — підсумував Микола Маломуж.
Нагадаємо, що зараз усі розвідки наголошують на тому, що Путін готує спробу нового наступу. Основними можливими лініями удару позначаються Південь, Схід, Північ.
Телеграм-канал CYNIC вважаэ, що північний напрямок з боку Білорусі – на Київ – найменш ймовірний. Воно продовжує викликати питання як спірною лояльністю самого Лукашенка, так і малою кількістю ресурсів, скинутих на цю ділянку можливого фронту.
Тому загалом хвиля мобілізації має покрити спробу Кремля наступати на східному та південному фронтах.
Ключова мета – це захоплення Донецька та Луганська у межах областей. І Герасимову поставили завдання взяти ці території до весни, тобто. Герасимова знову ” підвісили ” над явно нездійсненним завданням, провокуючи спроби його створити видимість військових успіхів зокрема терористичними методами.
Звісно ж, спроба захоплення виразно провалиться до нової хвилі мобілізації та ймовірно провалиться навіть за мобілізації півмільйона російських громадян.
Можемо говорити впевнено, що проблема Росії зараз не у відсутності людської маси. Мобілізація заповнює лише людський ресурс, якого в принципі достатньо. Звісно, Росії зручніше розпоряджатися більшим обсягом військ, проте питання не в чисельності.
До кінця літа питання не було й у контексті технічної бази. Її було достатньо, тому на донбаському напрямку РФ мала якусь людську та технічну перевагу, проте вона не допомогла кремлівським військам досягти стратегічного і навіть оперативного успіху. Локальні захоплення мали місце, але “прання” військового потенціалу сповільнило російське просування настільки, що єдиним способом зупинення просування ЗСУ стала чергова хвиля мобілізації.
І зараз почала виникати проблема у технічному аспекті. Техніки замало наступу. Її недостатньо для обстрілу військових об’єктів. Причому причиною цього стало те, що Росія всі свої сучасні кошти витратила на удари по цивільних об’єктах, що мало нульовий ефект для фронту. Скільки б сімей не залишилося без даху над головою, скільки б багатоповерхових будинків не були б пробиті російською ракетою, фронт не зміниться, тому що антигромадянський тероризм має на меті залякування громадян і схиляння їх до переговорів. Але це провалилося.
Незрозуміло, що сподівається Кремль, плануючи нову мобілізацію. Інфраструктури для забезпечення 500 000 голодних ротів продовольством та патронами немає. Командування, яке може виправити помилки минулих геніїв, немає. Причому деяких “геніїв”, прибраних під час війни через найвищий ступінь ідіотизму, повернули у військове керівництво.
Рівень підготовки нових мобілізованих буде ще гіршим, ніж у попередніх.
Так що керівництво Російської Федерації придумало провести повторну мобілізацію і в довгостроковій перспективі посилити своє становище, розмазавши техніку, керовану кретинами, керованих ідіотами, по декількох фронтах. Натомість у короткостроковій перспективі Росія справді зможе “забити” фронтове решето, відклавши можливий наступ ЗСУ на кілька місяців уперед.