Якщо Зеленський хоче переобратися на другий термін, то приносити в жертву прем’єра йому доведеться.
Про це пише політичний та економічний експерт Тарас Загородній спеціально для “Главреду”.
Неписане правило політики: “вчасно знайди винуватого – інакше винуватим будеш ти”.
Як би не хотіла влада, але “народ вимагає крові”, тобто відставки уряду або когось побільше (як показує соціологія), а не ротації кількох міністрів. В ідеалі прем’єра. Інакше токсичність буде поширюватися далі і на “Слуг” взагалі, і на Зеленського особисто.
Зрозуміло, що цього вони не сильно хочуть, але якщо Зеленський хоче переобратися на другий термін (не виключено, що будуть таки дострокові президентські), то приносити в жертву прем’єра доведеться і замінювати його на людину, яка дасть відчутний результат в короткі терміни, оскільки соціальні питання виходять на перший план. А для виконання соціальних програм потрібні гроші, яких немає на даний момент, але потрібно пошукати.
Можна звичайно спробувати Любченка, якого ненав’язливо призначили віце-прем’єром. З перспективою так би мовити. Але чи зможе він виконати поставлені завдання? Питання дуже велике. Призначення на пост міністра економіки податківця – це все одно, що призначати вовка охороняти стадо овець. З’їсть і не подавиться. Тим більше, що реальних результатів боротьби з контрабандою і скрутками ПДВ (дані ТСК) як не було, так і немає. Тут людина завзятіша потрібна і не з системи.
На Юлію Тимошенко на даному етапі розраховувати поки не доводиться. Тим більше, що Зеленський запевнив, що ні Гройсмана, ні Яценюка, ні Тимошенко у владі не буде. Ну, не факт, звичайно. Він багато чого протилежного вже наговорив. Тим більше, що в обмін на прем’єрство від неї буде вимога в першу чергу згорнути так звану “земельну реформу”.
Якщо ні, то у неї є інший інструмент тиску на владу – це референдум. Ініціативні групи вже почали працювати. І тут вилка для Зеленського: або підтримувати його (а більше 70% людей проти продажу землі іноземцям) і програти, або спробувати поставити палиці в колеса його проведенню, що буде відлякувати прихильників його в його базових областях – Центральна і Північна Україна. Так що Тимошенко є чим зайнятися, якщо Зеленський поки не готовий йти на коаліцію з нею.
Теоретично таку роль міг би зіграти Аваков, який має і силовий апарат, і вольові якості для організації роботи Кабміну. Питання, чи треба йому це зараз або розслабитися і зустрічати на своїй посаді вже третього президента? Тим більше, що його сила в силовому блоці, який ще незрозуміло як себе поведе, якщо не він його буде очолювати.
Можливий і несподіваний варіант – це колишній міністр фінансів Ігор Уманський, який має і амбіції, і знання – в принципі вся інформація про скрутки і “мутки” на митниці ним і була озвучена. Тут інтереси Зеленського можуть збігатися – йому знаходять і приносять гроші в бюджет, а Уманський отримує свої “плюшки” у вигляді перспективи подальшої політичної кар’єри людини, якої потребуватиме будь-який президент для вирішення подібних завдань – а таких завдань ще стоятиме сила-силенна. Боротьба з корупцією – справа затяжна.
Як би там не було, але Зеленському це питання вже потрібно вирішувати. Оскільки так може статися що “вчора було рано, а сьогодні пізно”. Тим більше, що з тарифами вирішувати завдання не факт, що вийде.
Загалом, хочеш не хочеш, а крутитися доведеться. Якщо реально Зеленський розраховує на другий термін. А “вікно можливостей” відкрито не надовго.
А також підписуйтесь на наш телеграм канал Корупція – інфо – https://t.me/korupciya, аби не пропустити ще більше цікавої та актуальної інформації.