Донецькі бізнесмени, включаючи Героя України Юхима Звягільського, в 2014 році були змушені фінансувати проросійських бойовиків Донбасу.
Про це розповів творець терористичного батальйону “Схід” Олександр Ходаковський в інтерв’ю російському ЗМІ.
“Бізнесмени нам зі своєї згоди чи мимоволі допомагали, тому що їхні активи і гроші знаходилися на нашій території. Той же Звягільський (один з найвпливовіших політиків Донбасу, Герой Соцпраці, в минулому директор шахти ім. Засядька, депутат Ради восьми скликань, був змушений , нехай і мимоволі, робити те, що нам необхідно “, – розповів бойовик.
Що стосується ролі українського олігарха Ріната Ахметова в подіях 2014 року, то за словами Ходаковського, він “займав дивну позицію. Приїжджав до мітингувальників проти Києва і при цьому організовував проукраїнські мітинги”.
Колишній командир донецької “Альфи” визнає, що “перебуваючи в Донецьку, Ахметов мав серйозний фактор впливу”.
Через свого колишнього секретаря міськради Миколи Левченка, – продовжує Ходаковський, – він намагався обернути конфлікт на Донбасі в свою користь.
“Суть пропозиції:” А давайте ми з вами об’єднаємося, ви тут будете по нашій команді піднімати шум, а ми будемо з Турчиновим і Яценюком домовлятися “. Ставка робилася на те, що нова влада вирішить спиратися в Донецьку на місцеві еліти, а значить, місцеві еліти зможуть розрулювати в Києві свої справи “, – за словами екс-комбата” Схід “, ця пропозиція надійшла йому від команди Ріната Ахметова.
Відмовившись від спілкування з Левченко Ходаковський повідомляє, що після цього Юхим Звягільський запропонував йому зустрітися особисто з Ахметовим.
“Мене запросив до себе Юхим Звягільський. Розмова відбулася у нього в офісі. Звягільський сказав, що зі мною хоче зустрітися ” Меншенький “- так він називав Ахметова. Звягільський розсипався в подяках Ахметову, розповідав, як той викуповує у нього вугілля …” , – пише він.
За версією Ходаковського, на особистій зустрічі з Ахметовим він рішуче відмовився від компромісів у питанні подальшої долі Донбасу: “Я йому тоді сказав, що будьте впевнені, Росія рано чи пізно сюди зайде”.
Бойовик розповів, як разом з Бородаєм ще раз приїжджав до Ахметова в резиденцію і спілкувався з його представниками.
“Бородай наполягав, щоб вони збудували комунікації з Сурковим, а ті відповіли, що у Ріната Леонідовича є прямий контакт з Володимиром Володимировичем, і якщо він захоче щось обговорити, то зробить це прямо”, – побічно визнав Ходаковський, що конфлікт на сході України при будь-яких розкладах редагували з Кремля.
“Так контакти з його оточенням припинилися, а історія з Ахметовим закінчилася”, – резюмував він.
В свою чергу, на Банковій акцентують на своєму намірі взятися за олігархів. В тому числі і за Ахметова. На це натякають як витоки інформації, так і прямі заяви високопоставлених керівних осіб.
Спершу член наглядової ради “Укрзалізниці”, колишній депутат у парламенті попереднього скликання Сергій Лещенко, з посиланням на не названих інсайдерів оприлюднив перелік осіб, які начебто потраплять під критерії олігархів: Ахметов, Порошенко, Фірташ, Коломойський, Пінчук, Льовочкін, Медведчук, Новинський, Косюк, Бахматюк, Жеваго і подружжя Герег.
І майже синхронно з цим дописом секретар Ради національної безпеки і оборони України Олексій Данілов, виступаючи на Всеукраїнському форумі “Україна 30. Безпека країни”, заявив: апарат Радбезу вважає, що до категорії олігархів можна віднести 13 осіб, “які мають дуже великий вплив всередині і зовні нашої країни”. Прізвищ Данілов не називав, але впадає у вічі, що ця цифра збігається із кількістю названих екснардепом майбутніх об’єктів застосування “антиолігархічного закону”. Але ж олігархів в Україні більше ніж 13, чому влада припинила рахувати далі?
Нагадаємо, розробити “фундаментальний” законопроєкт про статус олігархів Володимир Зеленський доручив Раді нацбезпеки, Офісу президента і Антимонопольному комітету 15 квітня, за підсумками засідання РНБО. При цьому глава держави пообіцяв, що “олігархів перетворюватимуть на бізнесменів”, позбавлятимуть монополізму в галузях економіки і впливу на уряд і парламент. Аналітики припускають, що поява законопроєкту могла бути позичена українською владою в Міхеіла Саакашвілі, за часів президенства якого у Грузії з’явився закон про злодіїв у законі. Він передбачав можливість ув’язнення не за конкретні злочини, а за приналежність до певного прошарку чи наявність статусу: визнав, що ти злодій в законі – в тюрму.
