Сили оборони України продовжують утримувати позиції на східному фронті, відбиваючи м’ясні вали під Авдіївкою та на інших ділянках. А на лівому березі Херсонщини наївні росіяни намагаються затягнути наші війська у пастку.

Про це розповів полковник запасу ЗСУ, військовий експерт Роман Світан, в ефірі українського телеканалу.

«Після нашого літнього наступу на східному та південному фронтах ЗСУ зайняли найкращі позиції для оборони в осінньо-зимовий період, в основному висоти. Для того, щоб у режимі злив у нас було гарне становище. А росіян ЗСУ скинули у низини практично скрізь — по південному, донецькому та луганському фронтах. І у росіян неповноцінний стан — по коліно у воді, а скинути воду з окопів неможливо. Але росіяни мають один вихід — йти на висоти, тобто відступати через погоду на кілька км, на деяких позиціях це десятки кілометрів.», — розповідає Роман Світан.

Таким чином росіяни всіляко намагаються поновити ті позиції, які втратили. І вони чудово розуміють, що часу на це вони вже фактично не мають.

«Власне, по всій східній лінії фронту — це приблизно на 200 км фронту від Вугледара до Куп’янська — зараз йдуть російські контратаки, в основному за допомогою м’ясних валів. На східному напрямку техніка вже мало використовується, тому що чорнозем засмоктує будь-яку техніку.», — констатує військовий експерт.

Наразі ЗСУ використовують залізницю з Очеретино до Авдіївки як відсічний рубіж. Росіяни вийшли на неї із північного сходу. Відомо, що між цією дорогою та «Коксохімом» відстань більше одного км. І цю територію ЗСУ використовують як плацдарм для знищення живої сили ворога.

«Не можна ніяк обійти цю ділянку від залізниці до «Коксохіму», окрім як йти нею, і ЗСУ це використовують. У районі «Коксохіму» стоять українські мінометні батареї, а в районі Очеретино та Авдіївки вже стоїть артилерія, яка вже накриває цей майданчик, і росіянам її перетнути смерті подібно. Вони на цьому плацдармі втрачають десятки, якщо не сотні людей. Другий епізод. Вони намагаються «Коксохім» обійти північніше, намагаючись обійти залізницю у бік Степового та Бердичів. У них є можливість якось проходити по посадках. Проте ця ділянка теж під ударом артилерії ЗСУ.», — додає полковник запасу ЗСУ.

Але сам «Коксохім» використовується ЗСУ як сіра зона. ЗСУ теж там не закопалися, оскільки сама лінія оборони не включала авдіївський «Коксохім», який працював до повномасштабного вторгнення росіян. І там досі збереглися деякі технологічні цикли, тому завод досить небезпечний для знаходження на ньому. Тому завод поки що використовується як сіра зона під повним контролем Збройних сил України.

«Тобто авдіївський «Коксохім», на якому досі проходять технологічні цикли – це бомба уповільненої дії. На заводі досі є певна частина технічного персоналу. Там досить добрий притулок, а технологічні рівні йдуть глибоко під землю. Тому туди війська заходити і базуватися там не будуть, розуміючи, що хороший обстріл перетворить «Коксохім» на велику братську могилу.», — повідомляє Світан.

Щоб не потрапити в таку пастку, як потрапили росіяни минулого року на правому березі Дніпра, ЗСУ не можна поки що перекидати важку техніку на лівий берег. При ухваленні рішення на створення плацдарму треба чітко розуміти механізм подальшого руху. І якщо немає достатньої кількості резервів для подальшого руху на Крим, то небезпечно створювати плацдарм із великою кількістю техніки та людей.

«Тому ухвалення рішення про створення великого плацдарму залежатиме від наявності сил та коштів та резервів для руху на Крим. А це оптимальний варіант, тому що під час руху на Крим звільняється дуже велика частина території. Припустимо, якщо рушити з тих же Олешок на Скадовськ, то росіяни відразу просто втечуть з Кінбурнської коси, бо це буде твердий котел. Загальний напрямок удару з лівого берега – на Вірменськ. Тобто вихід на Крим. Тільки в такому разі є сенс створювати великий плацдарм на лівому березі.», — підкреслює військовий експерт.