Наступ російських окупаційних військ на Авдіївку почалося 10 жовтня і супроводжувалося воно масштабним задіянням артилерії і авіації, що підтримують колони техніки, що рухається на прорив ліній оборони біля міста. Однак, не дивлячись на застосування настільки серйозного наступального потенціалу, 10 жовтня російські війська не змогли досягти жодної з поставлених перед ними завдань.
Про це повідомив військово-політичний оглядач групи «Інформаційний опір» Олександр Коваленко.
Він підкреслив, що перед окупантами ставилися наступні завдання:
- Захопити контроль над Авдіївським териконом;
- Перерізати залізницю в північному секторі і вийти на правий фланг;
- Захопити село Степове і взяти під вогневий контроль з північно-східного сектора трасу 0542;
- У південно-західному секторі вийти через Водяне на село Тоненьке і захопити його;
- Встановити з південного заходу вогневий контроль над 0542.
«Жодне з цих завдань не було виконано. Станом на третій тиждень наступу російські війська змогли тільки підійти до Авдіївського терикону, а так само залізниці без її перетину. Очевидно, що у росіян під Авдіївкою щось пішло не за планом», — наголосив експерт.
Та додає, що не дивлячись на втрати, російське командування зберігає намір захопити Авдіївку, яка є для нього більше політичною метою, ніж тактичною.
«Авдіївка являє собою потужний укреп-район, який формувався з 2014 року. Але в порівнянні з Бахмутом у нього є одне вразливе місце – логістика. Це єдина траса 0542, від якої, звичайно ж, є відгалуження – польові дороги, але в сезон дощів вони не дозволяють здійснювати повноцінне, ефективне матеріально-технічне забезпечення Авдіївського гарнізону. У свою чергу, в Бахмут із заходу вели дві логістичні артерії 0504 і 0506, між якими була мережа польових доріг. І навіть коли місто було захоплене окупантами на 80%, логістика продовжувала працювати. Очевидно, що російське командування намагається здійснювати тиск на Авдіївку саме в північному секторі, тобто, у напрямку на село Стопове, через залізницю і з Авдіївського терикону на підприємство «Авдіївський коксохімічний завод». Ось тільки коксохім для РОВ це не найкращий напрямок, адже воно загрожує найжорстокішими боями в промисловій забудові, роками готується до оборони. У свою чергу, прорив на Степове і Бердичі бачиться перспективніше, але крім рубежів оборони в районі цих сіл, прорив ускладнює і залізниця, що є труднопреодолімим штучною перешкодою для росіян», — наголосив Коваленко.
Він підкреслює, що в цілому, наступ росіян показало, що вони, використовуючи змішану тактику Бамхута і Вугледара, змогли домогтися успіху тільки на відкритих ділянках – в полях. Але варто було їм наблизитися до основних рубежів оборони, як відразу виникла проблема з їх проривом.
«Завдання РОВ залишається незмінною, поступальне і планомірне оточення Авдіївки, з подальшим стисканням кільця на рівні оперативного оточення. Але, ось тільки в тому-то і справа, що за весь час повномасштабного вторгнення в Україну російським військам вдалося взяти в оточення тільки одне місто – Маріуполь. І це відбувалося в умовах не найкращого положення міста і піку наступального функціоналу РОВ. Для реалізації такого плану з Авдіївкою, явно виділеного ресурсу їм буде критично не вистачати, з чого випливає необхідність російським командуванням вилучати ресурс з інших груп військ і плацдармів. Вилучати ресурс з групи військ «Дніпро» (Херсонська область) вони не можуть, оскільки там серйозна проблема у вигляді сірої зони по Лівому березі Дніпра, вирішити яку російське командування не може з початку року», — зауважує експерт.
Та нагадує, що найближчі три тижні можуть чітко показати, якою буде ситуація в районі Авдіївки в перспективі.
«Якщо російське командування готове і далі посилювати наступ за рахунок ресурсу з інших плацдармів, то воно може досягти своєї мети – захопити Авдіївку, за допомогою передислокації туди ще більшої кількості підрозділів з інших плацдармів. Ціною колосальних втрат і втратою контролю над, куди більшими територіями», — підсумував Коваленко.