В усьому світі продажних бюрократів замінюють на байдужі до грошей комп’ютери, а стоси паперу – на лаконічну електронну переписку. Цей процес стартував і в Україні, але з національними особливостями. Правильно, корупційними.
Наприкінці січня «Слідство.Інфо» розповіло про внутрішню базу даних Генпрокуратури України, яку обслуговує компанія «Летограф ІТ Консалтинг і послуги Україна». Вона належить росіянину, який розвиває військово-промисловий комплекс країни-агресора. У ГПУ на нас образилися і звинуватили у непрофесіоналізмі. Прокурори впевнено заявили: систему надійно захищено, доступ до неї сторонніх осіб неможливий, розповідає нардеп Олег Осуховський.
– У нас на комітеті був присутній заступник генпрокурора і я йому дав чітке запитання: Чому ті люди, які впроваджували систему летограф, де зафіксовано корупційних дій на 27 мільйонів гривень, далі на своїй посаді, не усунуті з посади під час проведення слідства. Заступник Генерального прокурора дав відповідь, що ця інформація, як кажуть йому спеціалісти, є безпечна.
Уже за кілька днів тодішнього Генпрокурора Віталія Ярему «пішли» у відставку. Разом з ним покинув свій кабінет на Різницькій і його сумнозвісний заступник Анатолій Даниленко. Саме він свого часу налагоджував співпрацю з «Летографом». У цьому йому допомагав Начальник управління забезпечення роботи інформаційних систем‚ адміністрування мереж та зв’язку ГПУ Олег Уманський. Останній переляком не відбувся. Як з’ясувало «Слідство.Інфо», проти Уманського порушили кримінальну справу.
«… службові особи Генеральної прокуратури України, зловживаючи службовим становищем, уклали зі службовими особами ТОВ «Летограф ІТ Консалтинг і послуги Україна» договори про надання послуг з розроблення пакетних програмних засобів, а також консультування з питань забезпечення діяльності Єдиної системи статистики та аналізу органів прокуратури України за явно завищеними цінами, внаслідок чого зазначеному суб’єкту господарської діяльності у 2011-2012 роках безпідставно перераховано близько 27 млн. 400 тис. гривень».
Та ймовірне вимивання величезних сум з державного бюджету на користь компанії з російським корінням – це лише частина проблеми. «Слідство.Інфо» отримало докази, що співпраця з «Летографом» реально загрожує національній безпеці України.
«Станом на 02.04.2015 комплексну систему захисту інформації в Єдиній системі статистики та аналізу органів прокуратури України (далі – ЄССА) не створено».
Обробка інформації в ЄССА за таких умов є невиконанням вимог статті 8 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» та створює умови для порушення конфіденційності, цілісності і доступності інформації.
«Ми маємо чітко розуміти, що у нас іде війна з Росією, і їм необхідна вся база даних, і ГПУ, і МВС, і інших державних органів, і ми маємо робити все для того, щоб вони цієї інформації не отримували», – каже Осоховський.
Та поки в Генеральній прокуратурі вирішують, що тепер робити зі своїми базами даних і «Летографом», тривожні сигнали надходять з іншої сфери інформатизації. Це так звана Система Електронної Взаємодії, або СЕВ.
Головне завдання СЕВу – вилучити з системи органів виконавчої влади паперову переписку і замінити її на електронну. Щоб чиновники не витрачали тон паперу та чорнил на спілкування один з одним. Це має спростити та прискорити бюрократичні процеси і наблизити Україну до стандартів Європи, де подібні системи існують вже не перший рік.
Відповідальними за систему електронної взаємодії в Україні є Агентство з питань електронного урядування України та підпорядковане йому Державне підприємство «Держінформресурс». Систему СЕВ-1 створили у 2012 році і витратили на це 17 мільйонів гривень. Її номінальним розробником виступав «Держінформресурс», а фактичним – компанія «Арт Мастер». Це призвело до проблем, каже заступник голови агентства Тарас Олійник.
– Виявилось, що ця система не належить державі, авторські права на цю систему були у «Арт-мастера» – як майнові, так і не майнові. А авторські права для держави завершувались в жовтні місяці 2014 року. І держава, яка заплатила за неї 17 мільйонів гривень, ні модернізувати, ні доопрацювати, ні підключити нікого до неї, крім органів виконавчої влади, не може.
«Руководитель госпредприятия после переговоров с фирмой «Арт мастер» подписал с ними договор о том, что компания «Арт мастер» передает все необходимые права… и прочее. Это означает, что предприятие получило и передало со своей стороны государству полный пакет прав на дальнейшее развитие системы в любом направлении», – каже Вадим Горюшко, екс-директор департаменту інформатизації Держагентства з питань електронного урядування.
Та навіть після передачі всіх прав на користування нове керівництво агентства та підконтрольного їй держпідприємства чомусь вирішили зупинити роботу системи і створити нову, витративши на неї ще 70 мільйонів! У квітні місяці центральні органи виконавчої влади отримують лист за підписом директора «Держінформресурсу» Олега Тертичного.
«Державним підприємством «Державний центр інформаційних ресурсів України» створюється нова система електронної взаємодії органів виконавчої влади. Просимо посприяти в роботі державному підприємству «Державний центр інформаційних ресурсів України» шляхом підключень до системи».
Ми вирішили поцікавитись в пана Тертичного, навіщо замінювати стару, працюючу, систему на нову.
– Яка доцільність впровадження нової системи якщо стара нормально працює? Ви можете якось це прокоментувати? Ви не будете коментувати?
– Я не бачу сенсу .
– Сенс в тому, що нова система коштує грошей.
– Вона коштує грошей для мене а не для Вас.
– Для держави. Ви директор ДП а не комерційного.
– В чому доцільність впровадження нової системи?
– Нема коментарів.
Юрій Сабадир, колишній директор ДП «Держінформресурс», яке зараз очолює Тертичний, розповів нам, як працювала стара система.
– Предприятие не получало ни разу ни от одного органа претензий не только к функционалу системы, но и к качеству, устойчивости, надежности работы этой системы. + По состоянию на середину 2014 года в эту систему было включено секретариат Кабмина 100% органов исполнительной власти. Удовлетворяла ли она нуждам? Да, я считаю, что она полностью удовлетворяла…
Наступники Сабадиря кажуть, що все не так і що систему треба замінити – освоївши відповідний бюджет. Що ж це за нова система, яку так вперто намагаються просунути нові керманичі агенції?
«СЕВ буде базуватись на українському продукті, який будуть розробляти українські програмісти українського державного підприємства «Держінформресурс». І всі майнові і немайнові авторські права будуть належати ДП «Інформресурс», це крапка. Це наша позиція», – заявляє Олійник.
Тільки от документ під назвою «ОРІЄНТОВАНИЙ ПЛАН ЗАХОДІВ ТА ОРІЄНТОВНІ ВИТРАТИ» на нову систему електронної взаємодії в органах державної влади свідчить: нову систему електронної взаємодії розроблятимуть на основі системи Каше виробництва компанії Intersystems. Ми поцікавились, хто в Україні працює на основі цієї системи і натрапили на російський слід – той, що вже засвітився в Генпрокуратурі.
На сайті Інтерсістемс в переліку партнерів бачимо давнього знайомого – російський «Летограф», плюс ще 4 українські компанії.
«Одна из них вообще специализируется на продвижении и разработке медицинских програм на этой платформе (04-47). А три остальных параллельно являются, если судить по данным из рекламны, изложенной на сайте, они одновременно являются партнерами компании «Летограф», – пояснює Сабадир.
То хто ж насправді розроблятиме нову систему? І чи маєє «Держінформресурс» Тертичного потужності для створення власного продукту? Горюшко в цьому сумнівається.
– Этот человек будет лукавить, потому что на предприятии нет ресурсов, потому что оно находилось в стадии банкротства. Я даже сомневаюсь в их возможностях дорабатывать какие-то готовые продукты своими силами. То есть, это будет скорее всего полностью заказной софт, который у предприятия просто будет стоять задача легализовать. Вот и все.
Парадоксальним є ще й той факт, що старий СЕВ задовольняв більшість центральних органів виконавчої влади. Навіть статистика користування системою підтверджує, що попит на неї постійно зростав, додає Горюшко.
– Звучала несколько раз фраза от Тараса Олийныка, в том числе, который зачитывал отчеты о том, что система не работает. Мои специалисты, которые были на этих мероприятиях, на это реагировали. Они показывали статистику с возмущением.
Про ставлення до ситуації, яка склалась з СЕВом, ми запитали у заступника голови Адміністрації Президента Дмитра Шимківа.
– Я думаю, що ми будемо виходити зараз на те, що ми маємо. Якщо зараз Кабмін має систему і не витрачає на це кошти, якщо це тільки підтримка інформаційна – супер. Зараз мені потрібно використовувати якусь інформсистему для електронної взаємодії – я підтримаю будь-що, що сьогодні є, тому що у мене стоїть завдання ефективності. Але якщо з’явиться бюджетний запит на розбудову нової системи електронної взаємодії, я задам велике питання: а що з тою системою?
Поцікавились ми у пана Шимківа й залученням до розробки внутрішніх електронних систем російських компаній.
– Я не проти російських підприємств, які працюють на території і за законами України, але не обговорювалося питання, що є якісь російські компанії, у яких ми щось закупаємо для інформаційних ресурсів. Наш вектор – Європа, нас підтримують США, Канада, Японія, Європейський союз. Наші друзі там.
Горюшко в своїй оцінці категоричний.
– Это не только трата денег на создание системы, это трата колоссальных ресурсов и затрат и возникновения рисков на полномасштабное ее внедрение с нуля фактически. Поэтому это шаг необдуманный, он должен быть глубоко обоснован.
Електронні системи не стоять на місці. Вони постійно прогресують і вдосконалюються. Чи доцільно зараз створювати нову СЕВ в Україні, вирішувати фахівцям. Та нехай вони також скажуть, на що раніше було витрачено 17 мільйонів державних коштів і чому туди ж хочуть вкинути ще сімдесят.
/Олександр Гуменюк, Слідство.Інфо