За вісім років окупантам не вдалося просунутися на сході, а на Харківщині та Луганщині “мобіки” почали масово здаватися у полон.
Про це в ефірі апостроф ТВ розповів Ярослав Лисенко, боєць батальйону “Свобода” Нацгвардії України.
За його словами, найбільш важкі бої відбуваються на Донецькому і Бахмутському напрямку.
“Для них мати хоч якусь перевагу після проголошення приєднання “ЛДНР” і наших областей їм треба невеличкий успіх. В районі Лиману вони терплять поразку, ми вже заходимо на територію Луганської області”, – розповів військовослужбовець.
За його словами, бойова здатність окупантів погіршується: так, у травні вони мали атакуючу перевагу у Сєведоронецьку і Рубіжному, вправно маневрували танками з ротами снайперів, мінометників та працювали злагоджено. Наразі якісь їхньої співпраці погіршилася, проте кількість пострілів не зменшилася.
“Гатять зі всього, просто в нашу сторону, а куди воно летить немає часу розбиратись”, – наголосив боєць ЗСУ.
У той же час військовослужбовці з Харківщини та Луганщини розповідають, що “мобіки” масово здаються у полон.
“Неприємна ситуація, бо ми налаштовані на бій, вбивство ворога, а нам треба бути в деякій мірі гуманістами для цих так званих бійців із жовтими плямами спереду”, – розповів Лисенко.
Він зазначив, що цей факт викликає деякі проблеми, адже часу та засобів для збереження життів окупантів немає.
“Ми не розраховували, що вони будуть здаватись. Ми думали, будемо їх просто вбивати. Ну що з ними робити? Нам тепер треба виділяти охорону, шукати місцину, огорожувати її, зв’язуватись із ЗСУ, передавати. Але це вже стає їх традицією, вони по сарафанному радіо передають один одному, як здаватись, що піднімати. Були випадки, з трусами білими виходять до наc, один вийшов із пінопластом, другий із ганчіркою”, – поділився військовий.
Водночас, він наголосив, що краще вже так, аніж обстріли з боку окупантів.
“Зараз буде тенденція – будуть здаватись ротами, взводами дай бог цілими полками і дивізіями. Це буде масово, бо ці люди немотивовані, їх ловили на вулиці. Такі люди не перемагають.”, – резюмував боєць.
Політолог, конфліктолог Богдан Петренко наголошує, що потенційно мобілізація в РФ вирішує лише одну з багатьох проблем російської армії.
А саме – проблему наявності особового складу.
“Але це не збільшує мотивацію солдатів, не применшує організаційних проблем у російській армії, не збільшує точність їхньої зброї та не вирішує питань оновлення техніки, – пояснює експерт. – Росія діє методами “дедівоєвали”, коли намагається трупами своїх солдатів закидати наші позиції, перехопивши ініціативу на фронті”,-заявив він виданню Коментарі.
Щодо української армії, то великої потреби у додаткових людських ресурсах зараз немає, упевнений Богдан Петренко. Але є потреба, акцентує він, у далекобійному та високоточному озброєнні, у сучасній техніці.
“Тому основне питання – чи зможе Захід забезпечити наші потреби наскільки, щоб ми могли наступати з меншими втратами, – зазначає політолог. – Удари по цивільній інфраструктурі, з точки зору Кремля, мають схилити нашу владу до капітуляції. Насправді це ще більше налаштовує українців на боротьбу, а також формує аргументи для дипломатичного фронту, щоб стимулювати Захід збільшувати нам допомогу”.
Політтехнолог, боєць спецпідрозділу “Хорт” Олександр Кондратенко розмірковує так:
“Інформаційну війну ніхто не скасовував, – пояснює Олександр Кондратенко. – І більшу частину мобілізованих відповідним чином готуватимуть. Але щоб їх забезпечити та навчити – потрібен час. До того ж сучасна війна виграється не кількістю. Удари парою систем залпового вогню за певним квадратом здатні знищити і десятки людей, і сотні. Втім, якщо розкидати сотні тисяч свіжопризваних уздовж усієї лінії фронту, озброївши їх тими самими автоматами, це створить загрозу”.
