Попри мобілізацію сотень тисяч бійців та постійні спроби штурмувати Бахмут, зимовий російський наступ журналісти назвали вже вичерпаним. Жодного прориву не сталося.
З початку року всі російські здобуття на полі фронту виражаються у захоплені Соледара, Красної гори та Курдюмівки, а також боях за Бахмут. Про це повідомляє The New York Times.
Першочергові плани РФ полягали в повному захоплені Донбасу, де є міста набагато більші за Бахмут:
Краматорськ;
Авдіївка;
Словʼянськ;
Селидове;
Лиман;
Костянтинівка.
Проте прорив російських військ у виданні називають малоймовірним сценарієм. Незалежно від результату битви за Бахмут, неспроможність РФ захопити суттєві позиції на Донбасі показує, наскільки мало чого досяг їхній наступ. Окупаційна армія попри мобілізацію сотень тисяч людей досі відчуває серйозну нестачу кадрів, як це було восени перед українським контрнаступом.
Маючи більше військ і вогневої потужності Кремль зіткнувся з українським супротивом та підготовленими лініями оборони за роки боїв. Спроби наступу на Вугледар стали абсолютним розгромом для ЗС РФ. Спроба захопити Авдіївку також провалились попри постійні обстріли міста. Врешті міцна українська оборона витримала безліч хвиль російських атак, щоб оточити Бахмут. Земля, яку вдалося захопити окупантам, мізерна.
Українські чиновники кажуть, що кривава та тривала оборона Бахмута виснажила найманців ПВК “Вагнер”, тепер в бій йдуть професійні бійці, а не засуджені.
У виданні зазначають, що для зміни ситуації на полі бою ЗС РФ треба відновити той імпульс, який був на початку повномасштабного вторгнення, однак в них немає для цього сил. З серпня 2022 року російські війська захопили:
Зайцеве — листопад 2022;
Курдюмівка та Соледар — січень 2023;
Красна гора — лютий 2023;
частина Бахмуту — березень 2023.
Підсумовуючи автори пишуть, що попри мобілізацію сотень тисяч новобранців в армію, зимовий наступ РФ вичерпався
Росія продовжує зазнавати поразки у повномасштабній війні, як і продовжує намагатися зірвати постачання західних озброєнь для Збройних сил України (ЗСУ). Для цього країна-агресор використовує свої пропагандистські ЗМІ у США та Євросоюзі, маніпулюючи ескалацією, питанням контролю за зброєю та корупцією всередині країни.
Про це заявив екскомандир взводу батальйону “Айдар” Євген Дикий.
“У міру того як Росія зазнає поразки на фронті, дедалі більше зусиль вона зосереджує на західному фронті, де працюють гроші та ЗМІ. Основне завдання Росії зараз — зірвати постачання західних озброєнь. Наприклад, їм вдалося затримати рішення про танки на півроку, так, ми все одно свого домоглися і переконали партнерів, але ви розумієте, що таке плюс-мінус півроку в умовах війни? Скільки людей могли б жити, якби “Леопарди” (Leopard) приїхали на півроку раніше”, — сказав він.
Дикий нагадав, що росЗМІ на Заході тривалий час запевняли людей, що після постачання озброєнь Києву станеться масштабна ескалація і ситуація може загостритися аж до застосування ядерної зброї.
“Тобто, якщо Україні передадуть ще щось, то це вже червона лінія і ми будемо вважати, що країни НАТО безпосередньо вступили у війну, або застосуємо ядерну зброю. На це вже вестися перестають. І реакція на останню спробу помахати ядерним кийком з білоруського напрямку була дуже показовою, тобто “говоріть-говоріть, ми вже не таке від вас чули”, — розповів він.
Ще один меседж Росії стосується корупції в Україні та нецільового використання техніки. Але західне озброєння має багаторівневі системи контролю, пояснив Дикий, і Захід усе відстежує.
“Страшилка перша, це зброя, яка потрапляє в Україну і далі нібито ніким не контролюється, потім з’являється на африканських і азіатських ринках, де її можуть купити будь-які партизани і терористи. Потім репутація України як корумпованої країни: “Ви розумієте, скільки вони крадуть грошей ваших платників податків?”. В основному цим апелюють трампісти, це їхній улюблений аргумент. Насправді це далеко не так, так, країна досить корумпована, але не найкорумпованіша у світі. До того ж західні союзники, коли виділяли ці гроші, врахували нюанси. Тепер, за винятком макрофінансової допомоги, яка йде безпосередньо в бюджет України для соцсфери, військова допомога йде зовсім по-іншому, через трастові фонди, в яких керівні органи спільні: українсько-західні”, — підсумував Євген Дикий.