На Донецькому напрямку командування противника продовжує свої спроби завершити операцію на оточення Авдіївського району оборони ЗСУ, незважаючи на те, що ця операція вже давно стала провалом. Окупанти весь час стикаються на цьому шляху із певними складнощами. В першу чергу, щодо підтримання динамики та інтенсивності своїх атакуючих чи штурмових дій відразу на декількох ділянках та напрямках.

Таку думку висловив військовий оглядач Костянтин Машовець.

Він зауважив, що зокрема, наразі, в окупантів немає достатньої кількості сил й засобів, здатних до такого роду дій протягом тривалого часу.

«Іншими словами, потрібні «свіжі» (тобто більш-менш боєздатні) формування — полки, бригади, на крайній випадок батальйони та роти причому, саме тут, саме зараз й протягом достатньо тривалого часу», — говорить експерт.

Він нагадує, що на Авдіївському напрямку, командування противника має у резерві, принаймні, 3 мотострілецьких полки, не менше 7-и стрілецьких та мотострілецьких резервних батальйонів, а також до 3-х формувань рівня «батальйон» типу БАРС. Але командування противника всеодно запланувало переміщення військ з Бахмутського напрямку на Авдіївський.

«Тому, постає цілком логічне запитання — навіщо переміщати з одного активного напрямку, зразу два формування «бригадного рівня», адже з формальної точки зору під Авдіївкою й так зосереджено та розгорнуто цілком достатньо сил й засобів, навіть, із запасом.?  Як на мене, відповіді може бути дві — це питання пріоритету (іншими словами, Авдіївка для противника важливіша за Бахмут) або, для виконання поставленого перед УВ «Юг» завдання в районі Авдіївки, в тому обсязі, який вимагає від нього «вище командування», йому знадобилися додаткові сили й засоби, аби «підтримувати темп» й воно вирішило перерозподілити їх на користь одних, за рахунок інших», — вважає Машовець.

Експерт підкреслює, що прагнення окупантів наступати відразу та скрізь може зіграти із російськими командуванням «злий жарт».

«Звичайно, атакувати чи штурмувати на широкому фронті, значними силами — цілком можливо. І на перший погляд, це виглядає дуже «привабливо» й ефективно. Але, це стає ну дуже значною та болючою проблемою тоді, коли не приносить результату, або приносить дрібний результат. Бо, в такому разі, ударні групи військ продовжують нести втрати у значному обсягу, при цьому — не приносячи «дівідентів»», — розповідає військовий експерт.

Він впевнений, що під Авдіївкою ми зараз спостерігаємо спробу російського командування зберегти «заплановані» розмах та обсяг свого наступу. В тому числі, шляхом переміщення на цей напрямокдодаткових, а головне більш-менш боєздатних формувань, навіть за рахунок інших активних ділянок та напрямків.

«Але, думаю, незабаром вони зіткнуться із ще однією «жорсткою необхідністю» — збільшити, так звані «оперативні паузи». Тобто, періоди перегруппування їхніх передових підрозділів, безпосередньо залучених до участі в атаках та штурмах, почнуть зростати, так само, як й час, потрібний на їх доукомплектування. В свою чергу, рано чи пізно, противнику також доведеться перейти зі схеми «ЗРАЗУ та СКРІЗЬ» на іншу —  «почергову активізацію» на визначених ділянках та напрямках. Просто тому, що перша тактична схема — стане дуже вартісною для російського командування. Перші «дзвіночки»  у сенсі зміни ситуації зовсім у інший бік, вже дзеленчать», — резюмував Машовець.