У листопаді морська піхота закріпилася на лівому березі річки Дніпро. Українські військові продовжують розширювати плацдарм на Херсонщині. Росіяни фактично не контролюють ситуацію, намагаючись витіснити Збройні Сили оборони. New York Times вирішили у досить негативному ключі описати ситуацію,однак від українських експертів прилетіла відповідь.
В докладній розповіді про ситуацію на лівобережжі Херсонщини в ефірі українського каналу подробиці висвітлив військовий експерт та керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко.
Військовий експерт проаналізував статтю New York Times про жорстокі та смертоносні бої за плацдарм на лівобережжі Херсонщини у районі села Кринки. За його словами, ми нікого не здивуємо словами «війна – це погано».
Погано в тому сенсі, що на превеликий жаль, на війні є втрати, йдуть жахливі й важкі бої. Сказати, що це щось «захопливе» та «прекрасне», мабуть, не доводиться, – підкреслив Мусієнко.
Навряд видання будуть романтизувати війну, на кшталт «як все чудово, літають дрони, довкола міни та снаряди». Насправді відбуваються запеклі бої та важкі переправлення через Дніпро та ще й під час непростих погодних умов.
Виникає запитання до New York Times, що ж ви тоді нам радите. Можливо не воювати і тоді взагалі здатися й нічого не робити?!, – зазначив керівник Центру військово-правових досліджень.
Мусієнко не згоден із висловами авторів статті, яке стверджує, що «немає сенсу у створенні плацдарму на лівобережжі Херсонщини».
Згідно з його думкою, якщо прийняти дані твердження, то Україні слід відмовитися від наступальних операцій, перейти до оборони та чекати «дивовижного» моменту, коли українські війська будуть забезпечені необхідним озброєнням. Але Мусієнко вважає за краще діяти протилежним чином: використовувати наявні сили та засоби для досягнення конкретних результатів, подібно до того, як це вже роблять Збройні Сили України на лівобережжі.
Припустимо, поки українські військові чекатимуть німецькі ракети Taurus чи винищувачі F-16, росіяни не будуть зволікати, а почнуть закопуватися та будувати фортифікаційні спорудження, як на Мелітопольському напрямку.
З одного боку, так, потрібна зброя. З іншого боку, якщо зараз тими силами та засобами, які у нас є, спробувати розширити цей плацдарм, перекинути туди системи ППО, додаткові сили і піти вперед. Ці підходи, мабуть, дискутуються у нашому командуванні – як краще вчинити і яку стратегію за таких умов обрати, – резюмував Олександр Мусієнко.
Додамо, нещодавно офіцер ЗСУ Арті Грін розповів, що в районі населеного пункту Кринки основні засоби ураження наших воїнів домінують більше, аніж російських військових.
Тому на правобережжі українська армія може підсунути засоби ураження до Дніпра та бити по ворогу прямим наведенням. А де без прямого наведення – видивляється та гатить.
Так окупанти не можуть підтягнути свої засоби ураження близько до району ведення бойових дій. Усе через те, що вони досить швидко вибиваються. Саме тому цей район зручніший для українських військ, аніж для ворога.
Підтягувати туди велику силу, аби вибити кілька рот, нехай до батальйону нашої морської піхоти, треба сконцентруватися та доїхати. Але все це – перед нашими очима. При наявності засобів ураження – це нереально, – сказав офіцер ЗСУ.
Ворог туди кидає десантні війська, адже вони навчені працювати малими групами. Однак морські піхотинці ЗСУ добре підготовлені, аби впоратися з тиском росіян.