Кремлівське керівництво займається підготовкою до нового масштабного наступу на Україну, аби відтермінувати звільнення захоплених Росією територій, а паралельно з цим готує фортифікаційні споруди у Криму, Білгородській та Курській області. Втім, самі солдати країни-агресорки, які перебувають на території окупованого півострова, зовсім не вірять в успіх кампанії.
По це 24 каналу розповіли джерела в українських спецслужбах.
За наданою інформацією, серед особового складу підрозділів, які агресор концентрує на території Криму, розповсюджуються чутки про те, що з півострова доведеться терміново тікати для збереження свого життя. Вплинути на моральний дух загарбників не можуть навіть замполіти, які постійно розповідають про те, як “СВО йде за планом”.
Втім, навіть дуже затяті патріоти Росії розуміють, що у планах командування зовсім не було мобілізації та підготовки до ймовірних бойових дій у Криму та відбиття повітряних атак у Москві.
Попри той факт, що практично кожен російський солдат у разі отримання відповідної команди, боячись розстрілу, піде у бій проти Сил оборони України, моральний дух загарбників перебуває у досить пригніченому стані.
Чималі загони мобілізованих та контрактників, які перебувають на території тимчасово окупованого Криму, не горять бажанням загинути за ідеї Путіна. Особливо з урахуванням чіткого усвідомлення невідворотної поразки Росії.
Хоч командування загарбників й намагається приховати свої втрати, кожен із окупантів хоч краєчком ока бачив вантажівки, якими ліквідованих росіян вивозять із Півдня України до Криму.
Так чи інакше, всі вони спостерігали за величезними колонами із розбитою технікою, що тягнуть на відновлення з поля бою.
До того ж віри в успіх Росії у цій війні росіянам зовсім не надають їх стратегічні поразки на Київщині, Харківщині та Херсонщині. Особливо з урахуванням того, що найближчим часом Сили оборони України отримають більш потужну зброю. А це неодмінно призведе до посилення довгої руки ЗСУ та важких ударів по логістичних тилах та командних пунктах навіть на частині Криму зі всіма наслідками.
Крім цього, суттєво деморалізує загарбників той факт, що командування багатьох підрозділів у прямому сенсі “сидить на валізах” та готове у будь-який момент або переміститися на південну частину півострова, або ж взагалі чкурнути кудись у район Новоросійська.
Непокоїть геть усіх той факт, що міст через Керченську протоку перебуває у незадовільному стані після його ураження, а під час наступу ЗСУ обов’язково його знищать, перетворивши Крим на острів із поганим забезпеченням та майже без можливості втечі. Тож усі сподіваються лише на те, що їм вдасться покинути АРК ще до того, як прольоти моста опиняться на дні моря.
Крім того, вже багато місяців готові до евакуації кримські ФСБшники та поліцейські збиваються з ніг у пошуках проукраїнськи налаштованих громадян, що значно посилили свою протидію загарбникам. Попри ретельно вибудовану каральну систему, ворожі спецслужбісти, “ватні” мешканці Криму та росіяни, які переїхали на півострів зі своїх боліт, відчувають, що левова частка місцевих ставиться до них з відвертою ворожістю.
Окупанти розуміють, що будь-які їх пересування миттєво відстежуються українськими захисниками багато в чому завдяки антиросійськи налаштованим кримчанам, тому розслабитися та почуватися у безпеці вони не можуть ніде. Тим паче останнім часом значно активізувалися рухи спротиву та партизани.
То ж через всі ці чинники, а також через те, що раніше “керівництво” Криму вже тікало до Росії, віри у те, що Кремлю вдасться втримати контроль над півостровом, немає взагалі. Тому й більшість розмов між російськими військовими стосується лише того, чи пощастить їм вижити та коли саме Москва продемонструє черговий “жест доброї волі”. Сподіваються ж окупанти лише на те, що Путін якимось чином погодиться у мирний спосіб повернути Україні Крим, а вони зможуть вчасно забратися звідти.
