Нагрівати руки на газі – давня звичка українських чиновників та олігархів. Йдеться не тільки про імпорт газу, на якому роблять мільярди, а й про проведення сільських газопроводів, де можна заробляти двічі. Спершу – розпилюючи бюджетні кошти на будівництво, а потім ще й привласнюючи гроші селян, які доплачують за газифікацію з власних кишень.

Облгази і міськгази – це компанії-монополісти, які керують регіональними газопроводами. Газифікацію кожного села українська влада проводить з помпою, а свято для громадян перетворює на політичну піар-акцію. Та насправді розширення газової мережі має й іншу, цілком меркантильну мету – банальний дерибан мільйонів.

Це селяни з Дубровицького району Рівненської області. Вони розповідають, як у 2010-му на збори до сільських голів у райцентрі приїхав директор фірми «Рівнеагроспецмонтаж» Роман Мельник. Він пообіцяв їм підвести газ. Для цього п’ятьом селам потрібно було лише зібрати гроші на проект і на газову мережу.

d7a41e0-oblgazy-screen-3 

ЄВГЕНІЯ КОТЯШ, сільська голова Бережниці у 2006-2010 роках:

– Збори сіл показали, що нам треба цей газ, але небагато людей підписалися.

Попри те, що більшість селян відмовилася платити, проектно-кошторисну документацію фірма все ж таки розробила – коштом тих, хто погодився. Нарахувала понад 15 мільйонів. Ці гроші одній із сільрад – Бережницькій – мала виділити НАК «Нафтогаз України».

076007c-oblgazy-screen-4

Після цього сільрада провела відкриті торги. У «Віснику державних закупівель» зазначено, що в торгах взяла участь і перемогла лише одна фірма – та, що запропонувала ідею газифікації та «вибила» кошти в «Нафтогазу». Селяни кажуть, що нібито була й інша фірма – але назви не пам’ятають. Підтверджувальних документів сільський голова Микола Кремезь нам не надає. Вони з членом виконкому Миколою Вороб’єм намагаються згадати, як це відбувалося.

– Була створена, Мирослав, скажи, тендерна комісія… все це вже відбувалося… офіційно.

– Ну, коли просто цей тендер був – там тільки один учасник є.

– Ні… Два… Перший раз не два було учасника… Ні, ну два було учасники, ну як… Один відказався зразу.

– Просто ми не знайшли, щоб був другий. Тільки один – пише «Вісник державних закупівель».

– Ну то це, мабуть, уже другий раз уже. Бо перший раз у нас була закупівля в одного учасника. Перший раз були вільні торги.

2548fca-oblgazy-screen-5

Не добудувавши газопровід, у 2012 році ТОВ «Рівнеагроспецмонтаж» нав’язує сільській раді додаткову угоду. До попередньої суми додає ще понад 4 мільйони. Підстава абсурдна – рекомендація Мінрегіонбуду будівельним організаціям власним коштом підвищити середньомісячну зарплату своїм працівникам.

МИРОСЛАВА ПРИМАК, юристка Громадської ініціативи «За чесний тендер»:          

– Мабуть, через необізнаність чи з інших причин застосували чомусь ще одну процедуру для цієї закупівлі. І, виходить, що тим самим вони оминули заборону про внесення змін до договору, а ціна договору – це істотна умова договору, яка після підписання договору про здійснення державних закупівель не може бути змінена.

Однак сільрада бере на себе додаткові зобов’язання і замість 15-ти мільйонів укладає договір на 19-ть. Нафтогаз дає лише 12. Ще понад 8 мільйонів збирають готівкою із селян за розведення газових труб по селах. І в результаті фірма будує газопровід лише наполовину. Троє з п’яти сіл так і не отримують газу – лише зариті в землю труби біля хат.43696f8-oblgazy-screen-6 

МИРОСЛАВ КРЕМЕЗЬ, сільський голова Бережниці:

– Вони не будують, бо в нас нема фінансів більше.

Директор однієї з рівненських будівельно-монтажних фірм каже, що це класична схема – дерибан грошей через цілеспрямоване завищення вартості робіт. Виконавцями робіт стають свої фірми, які здатні «освоїти» будь-які бюджети.

ОЛЕКСАНДР ТКАЧУК, директор будівельно-монтажної фірми:

– Сама схема починається з того, що людина, ну там сільська рада іде брать технічні умови в Рівнегаз. Відкати до 40 процентів там доходили.

– Ну як це, наприклад?

– Ну як. Треба 30 процентів комусь вернуть, тоді ти будеш працювати, виконаєш цю роботу. Но її треба виконати.aa3fe65-oblgazy-screen-8 

Фірма «Рівнеагроспецмонтаж», яка не добудувала газопровід селянам – невипадкова. Її власниця Віра Лопачук – теща керівника «Рівнегазу» і на тоді депутата облради Петра Дубаса. Вона живе в сусідньому із зятем будинку зі спільним подвір’ям.

Це товариство також отримало три з половиною мільйони на будівництво газопроводу у селі Пересопниця. На святкування 450-ї річниці Пересопницького євангелія, на якому присягають керманичі держави, у 2011-му на Рівненщину завітав тодішній президент. У селі 141 житель. Але до приїзду Віктора Януковича туди провели дорогу, газ і навіть збудували цілий музейний комплекс.

Газопровід мала будувати фірма Олександра Ткачука, причому значно дешевше. Але, каже він, на нараді в голови облдержадміністрації йому пояснили…

ОЛЕКСАНДР ТКАЧУК, директор будівельно-монтажної фірми:

– Що треба гроші в Кієва вибивать. Я розумію НАКовські, а ви вибивать не вмієте. Кажу, шо я не вмію, я можу освоїть, а вибить – це категорія якась така не дуже будівельна, скажем.

Проект дістався тим, хто вміє вибивати – ТОВ «Рівнеагроспецмонтаж».

Та це не єдина дружня Рівнегазу будівельно-монтажна фірма. Є ще «Фірма Опорядрембуд» – лідер закупівель в області за часів Януковича. Її заснували, зокрема, й дружини голови та заступника голови «Рівнегазу» – Тамара Дубас і Любов Ясельська.

00823d7-oblgazy-screen-9 

Ще одна фірма-присоска – ТОВ «Теплопроектмонтаж», де серед засновників знову бачимо дружину заступника голови Рівнегазу Любов Ясельську.

З 2008-го по 2014-й, підрахував сайт «Закупівлі», ці три фірми отримали понад 400 мільйонів бюджетних гривень.

Та в голови Рівнегазу є ще донька, Мар’яна Оверчук. Вона – власниця юридично-патентної фірми «Інлєкс». Коли пенсіонерка Лідія Смірнова прийшла в «Рівнегаз» по дешевий газовий лічильник, чиновники направили жінку оформлювати його у фірмі доньки свого шефа. Як наслідок – вартість зросла вдвічі.

Петро Дубас з’являється в ЗМІ хіба що для того, щоб розповісти, як тяжко нині «Рівнегазу». Або щоб нагадати, що грошей на безкоштовні лічильники немає. Кавалера ордена «За заслуги» 2-го ступеня, який вручив йому президент Янукович, праворадикали у смітник не кидають. Кажуть, він пожертвував їм якісь кошти, хоч і невеликі. Усі задоволені.

Володимир Торбіч, Антоніна Торбіч, Рівненське агентство журналістських розслідувань для проекту «Слідство.Інфо»