У Вашингтоні чудово розуміють, що Україна не бідна, а критично пограбована держава. Якщо коротко спробувати підвести підсумок візиту президента України Володимира Зеленського до Сполучених Штатів, то можна сказати, що він не негативний.
Про це пише політолог Віктор Каспрук.
А як писав інший політолог Володимир Фесенко, то до порівняння зустріч президентів Порошенко і Трампа у червні 2017-го року тривала всього 20 хвилин. Але повернемося до візиту Зеленського, і продовжимо словами пана Каспрука.
До беззаперечного успіху можна зарахувати те, що Зеленського прийняли в Білому Домі і з ним почали вести прямий діалог.
Тому можна говорити, що він успішно склав «залік» на «президентську зрілість» і його допустили до «екзамену», від якого повністю може залежати не тільки політичне майбутнє нашого президента, а й якою Україна може стати в найближчому майбутньому та в історичній перспективі.
І хоча навряд чи ми скоро будемо знати про усе те, про що домовилися два президента, але можемо припустити, що після повернення української делегації з’явилася ймовірність позитивних зрушень для України в політичній, економічній і безпековій сфері.
Тепер м’яч на нашому боці, потрібно починати працювати на всіх напрямках і демонструвати прогрес, тому що якщо знову Україна імітуватиме проведення реформ, то усі ці попередні домовленості так і залишаться просто клаптиками паперу.
Наразі президент Зеленський привіз з Америки повну «торбу» обіцянок і добрих намірів, глибокої стурбованості наших партнерів і запевнень допомагати Україні.
Реальна допомога і інвестиції США в економіку України будуть лише тоді, коли в нашій країні буде проведена судова реформа і реформування силових структур. Ніякі розповіді про те, що ми ці усі реформи успішно провели не прийматимуться до уваги. І про це потрібно пам’ятати.
З іншого боку, Україні потрібні надійні гарантії безпеки, а також подоба «Плану Маршалла», яка б принесла в українську економіку десятки мільярди доларів і цим допомогла пережити російську загрозу в довгостроковій перспективі.
Росія з усіх сил пробує довести західному світу, що Україна – це держава, яка не відбулася. А невдалій країні жодна допомога допомогти не здатна.
Відірвати Україну від Росії і назавжди вивести її з-під впливу Москви завдання надскладне. І президент США Джо Байден, який протягом всієї своєї політичної кар’єри брав активну участь у питаннях європейської безпеки і був основним контактом адміністрації Барака Обами з прихильниками західної орієнтації України, навряд чи відмовиться від своїх попередніх поглядів.
Але він прекрасно поінформований про те, що більше ніж за 7 років російсько-української війни Україна так і не змогла повністю відгородитися від впливів з Москви, ввести жорсткий візовий режим, отримати повну незалежність від російських енергоносіїв, демонтувати владу олігархів, витравити корупцію, політичні підкупи, засилля кримінальних елементів в бізнесі та ліквідувати інші антиукраїнські елементи.
У Вашингтоні розуміють, як діє олігархічна система управління, без руйнації якої американський бізнес не готовий вкладати гроші в українську економіку.
США не будуть інвестувати свої кошти наперед знаючи про те, що непрозорі прийняття рішень в українських судах напряму пов’язані з тим, що вони не здатні протистояти корупційному втручанню.
Таким чином: без побудови міцних державних інститутів і без зміцнення верховенства права українцям розраховувати на суттєву фінансову допомогу не доводиться.
Підсумовуючи наслідки візиту президента Зеленського до Сполучених Штатів можна сказати наступне, Америка не збирається відмовлятися від допомоги Україні і підтримки її суверенітету. Проте в подальшому ця підтримка і допомога чітко залежатиме від того, наскільки реальними будуть реформи в Україні. Імітація реформ зараховуватися не буде.
А поки що Українська держава знаходиться у епіцентрі «великої гри Путіна», який прагне відбудувати колишню Російську імперію. І без допомоги Америки і інших своїх західних партнерів Україні буде надзвичайно важко протистояти російській імперській експансії.
Путін не може нічого запропонувати економічно ні Україні, ні іншим своїм сусідам, але у нього є велика армія, яка споживає колосальну частку російського ВВП.
Тому він вирішив спробувати застосувати силу. Це ядро проблеми. І це триватиме, поки російський народ не втомиться витрачати своє національне багатство на вічні війни Путіна. До цього часу нашій державі потрібно допомогти вистояти.
В цілому ж зустріч Зеленського з Джо Байденом не можна вважати провальною. Могло бути й гірше. Але назвати її беззаперечним успіхом також не можна.
Перспектива членства в НАТО й далі залишається розмитою. Майже 25 років обіцяють прийняти Україну до Північноатлантичного альянсу, але коли це може бути невідомо.
Хоча Україна може бути корисною американцям з багатьох точок зору. Сусідство з Російською Федерацією надає Україні реальні переваги з точки зору кібербезпеки, розвідки і військової сфери.
Необхідно виводити взаємини між Сполученими Штатами і Україною на більш високий рівень. І тут багато чого залежатиме від того, наскільки самі українські політики найвищого рівня готові до цього.