Чи не найважливішим аспектом у плануванні контрнаступу України є мінімізація втрат у живій силі. Про це в ефірі українського телеканалу сказав експерт Центру оборонних стратегій, капітан 1-го рангу запасу ВМС України Андрій Риженко.

На його думку, операція включатиме кілька операцій, кілька ударів, частина з яких будуть хибними, демонстраційними.

“Наше оперативне планування, воно, загалом, за своїми етапами і за своєю суттю наближене до натовського процесу. Там дуже серйозно опрацьовуються всі аспекти того, що може бути на полі бою”, — сказав Риженко, додавши, що ця інформація є закритою.

Експерт вважає, що Україна практично вже дуже близька до того, щоб мати стільки техніки, що потрібна Силам оборони, аби вийти на рубежі 23 лютого. Він зазначив, що зараз уже триває обговорення на рівні президентів можливості постачання Україні союзниками сучасних літаків.

“Реальну ситуацію знають військові. І я думаю, що вони розуміють ту відповідальність, яка на їхніх плечах. Я думаю, що одним із чинників початку цього наступу буде максимальне зниження наших втрат під час цього наступу й досягнення максимального результату ослаблення противника на першому етапі операції. Я думаю, коли це все співпаде, то цей захід почнеться, тобто наступ. Я думаю, що це буде скоро, в дуже недалекому майбутньому”, — сказав Риженко.

В свою чергу військовий експерт з Ізраїлю Ігаль Левін наголосив, що Росія вже втратила у цій війні щонайменше 220-250 тисяч пораненими і вбитими. Це за оцінками уряду США та західних оглядачів. І тут треба не забувати, що коли такі цифри озвучують Держдеп та Пентагон, то це завжди обережні та консервативні оцінки.

Реальна цифра вища і, мабуть, суттєво вища. І це за трохи понад одного року повномасштабної війни. Нагадаю, що наведені вище цифри втрат СРСР та США — це втрати за 10 та 20 років відповідно.

Ключовий момент у цьому всьому, що, попри такі приголомшливі втрати, ЗС РФ не зупиняються. Залужний, як грамотний військовий, одразу в лоба вказав на це.

Подивіться на демографічну ялинку населення РФ. Не треба бути демографом, щоби зрозуміти, що Росія вимирає — просто йде на дно.

Здавалося б, у такій ситуації не може бути такої великої та страшної війни. Скептики повномасштабного вторгнення, серед іншого, вказували зокрема і на цей фактор, мовляв, в РФ нема кому воювати, населення зменшується, а не прибуває.

Але війна почалася, і якщо вона йтиме в тому ж дусі, то сумарні втрати РФ цілком обчислюватимуться півмільйоном — у найближчому майбутньому.

Це складно вкласти у голові, але це об’єктивна реальність.

Пояснення такому процесу може лише одне: РФ як державний організм взяла курс на остаточне саморуйнування. Те, що відбувається — інерція.

Логіки виживання тут нема. Логіка виживання — піти з України, оголосити “перемогу” над НАТО, яке “зупинено” на кордонах РФ, забути всю цю авантюру як страшний сон.

Війна, на жаль, триватиме ще довго, вважає Левін. Корабель, що тоне, вже ніяк не зупинити. А це означає, що Україні треба продовжувати вбивати загарбників дедалі більше, щоб прискорити процес відходу цього російського корабля на дно.

Але не просто прискорювати цей процес, а ще будувати і мати велику і сильну армію, як наголошує Залужний, але не для того, щоб захиститися від Росії “майбутнього”, а для того, щоб не піти слідом за нею.

Армія творить державу. Зазвичай це відбувається навпаки, але у випадку з майбутньою Україною справедливо ставити армію на місце первинної інституції. Не просто як озброєну організацію державного апарату, а як новий фундамент.

Міцний фундамент не дасть осісти на дно. Це головний заповіт Залізного генерала.