Цими днями відбулося кілька подій і дискусій, на які хочу відреагувати. Мабуть, найбільше дискусій з приводу другої частини журналістського розслідування Бігуса щодо записів розмов Медведчука. Про це пише відомий політолог Володимир Фесенко. Далі подаємо слова автора без змін.
Оскільки головна тема другого випуску серіалу Бігуса про Медведчука присвячена і Порошенку (точніше, зв’язкам між Порошенком і Медведчуком), резонанс був забезпечений.
Я, нарешті, знайшов час подивитися обидві частини розслідування. Згоден з деякими критиками, що краще слухати першоджерело (тобто самі записи розмов Медведчука). Менше буде відволікаючих чинників у вигляді візуального антуражу і емоційних коментарів журналістів. Але це справа смаку. Мені вся ця історія цікава як прекрасна ілюстрація механіки нашої політики. Хочете розуміти, як працює наша політика за лаштунками, поза телекамер, поза увагою широкої публіки, вивчайте записи розмов Медведчука. Всі ці телефонні «терки», узгодження зустрічей і загальних питань – ось вона «ковбасна фабрика» нашої політики, ось де готується «сосисковий фарш», який нам потім подають у вигляді красивого суспільного продукту – законопроектів, політичних заяв, партійних коаліцій, Мінських угод , і т.д. і т.п. Звичайно, все це готується не тільки по телефону, але і в ресторанах, в заміських будинках (раніше і в саунах), і в начальницьких кабінетах. Важливі не місця і способи, а сама «кухня» – як це робиться. Ось що треба досліджувати академічним політологам, а не тільки адаптувати теорії західних колег до наших умов.
Інформація про активні контакти Медведчука і Порошенка для мене не стала одкровенням. Чуток на цю тему, і непрямих підтверджень таких контактів було багато і раніше. Але одна справа чутки, а інше – фактологічний матеріал. Однак навіть мене вразила регулярність їх контактів і сама можливість прямого доступу Медведчука до Президента Порошенка. Справа в тому, що всі, хто стикався з реальною політикою, знають, як непросто отримати можливість навіть короткої зустрічі з «першою особою». Неважливо хто був Президентом – Кучма, Ющенко, Янукович, Порошенко чи Зеленський – ця проблема існувала завжди. А тут ми бачимо ексклюзивний і регулярний доступ «приватної особи» до глави держави. І обговорюються при цьому не тільки теми конфлікту на Донбасі. Попутно зазначу, що ріднить Медведчука і Порошенко – обидва і політики і бізнесмени одночасно. Обидві ці діяльності у них нероздільні, це дві сторони їхнього способу і сенсу життя. У цьому сенсі вони обидва яскраві зразки пострадянської політики.
Що мене також трохи здивувало – а ось до Путіна такого ж прямого і регулярного доступу у Медведчука не було. Численні записи розмов Медведчука з високопоставленими російськими чиновниками розвінчують міф про прямий зв’язок між Медведчуком і Путіним. Так, з усіх українських політиків Медведчук був найближче до Путіна, був головною ставкою Кремля в Україні. Тому видалення Медведчука з української політики дуже важливо для зменшення впливу Росії на Україну. Але не варто перебільшувати ступінь близькості Медведчука до Путіна, а отже, і ступінь впливу самого Медведчука. І в цьому сенсі записи розмов Медведчука також дуже корисне джерело.