​Диктатор РФ Володимир Путін не зміг умовити Китай на закупівлю додаткових обсягів російського газу.

Візит до Пекіна Путіна виявився не таким вдалим, як розповідає кремлівська пропаганда. Йому довелося повернутися додому без нового газового контракту, який надзвичайно потрібен РФ.

Путін мав великі надії з приводу нинішнього візиту до Пекіна. Ключовою його метою було підписання контракту про постачання додаткових обсягів російського газу в КНР, а також будівництво нового трубопроводу «Сила Сибіру — 2». На це вказує те, що до складу делегації диктатора увійшли високопоставлені енергетики РФ, в тому числі, віце-прем’єр Олександр Новак, глава «Газпрому» Олексій Міллер, а також глава «Роснефти» Ігор Сєчін. Однак контракту домогтися не вдалося.

За підсумком тривалих переговорів сторони обмінялися красивими, але порожніми заявами про «великі перспективи» в економічному та іншому співробітництві Китаю і РФ. Ніяких конкретних проектів узгоджено не було.

Про те, що однією з головних тим бесіди Сі і Путіна стане саме проект «Сила Сибіру-2», повідомив напередодні поїздки прес-секретар диктатора РФ Дмитро Пєсков. За підсумком зустрічі він повідомив ЗМІ, що ніяких документів з цього приводу підписано не буде.

Москва вже більше 7 років просуває свій проект нового газопроводу в Китай «Сила Сибіру — 2». Зараз збільшення поставок газу в Азію Москві особливо потрібно через втрату європейського ринку. Агресивна політика Кремля призвела до того, що обсяги експорту блакитного палива в РФ впали до мінімуму за весь час існування країни, видобуток скорочено на третину, що є рекордом. Нарощування поставок в КНР могло б поліпшити становище РФ, проте китайська влада не погоджується.

У нинішньому 2023 році Китай закупить у РФ 22 млрд кубометрів газу. Це всього лише восьма частина від тих обсягів, які раніше РФ гнала на захід. Ні КНР, ні Азія в цілому не можуть компенсувати Москві втрату європейського ринку збуту.

Раніше в Китаї делегати з Європи відмовилися взагалі слухати президента РФ.

Головний економіст, керівник з економічних реформ Офісу простих рішень та результатів Ярослав Романчук підкреслює, що Путін хотів би отримати від Китаю більше грошей, більше технологій, комплектуючих. В ідеалі – озброєння. Все те, що йому потрібне для продовження війни. І начхати, скільки там сотень тисяч, мільйонів загине з обох боків.

«Секрет Полішинеля – співпраця Москви з терористами ХАМАС, Хезболли, ІДІЛ. Тому так чудово РФ заспівала з Іраном. Туди ж – Північна Корея, туди ж – керований із Кремля білоруський режим. Розмиваються рамки тероризму як такого. Малюється картинка, що Захід перетворює всіх цих «хороших хлопців» (приплітаючи сюди Африку, Азію, Латинську Америку, Індію тощо) на сировинні придатки, свої колонії. Гра на емоціях неосвіченої публіки у стилі «ми наш, ми новий світ збудуємо!». На очах відбувається справжня боротьба цивілізацій, примирити які неможливо. Та й немає структур, здатних на таке. Тому що ООН уже мертва, як і її попередниця – Ліга націй. Просто ще не усвідомила цього. Найтрагічніше те, що ті країни, від яких ми очікували ініціативи та лідерства, наразі такими не є. І найчастіше навіть підігрують тим, хто готовий зжерти їх самих», – резюмує Ярослав Романчук.

При цьому, зазначає він, слід розуміти, що тоталітарний Китай діє дуже прагматично та довгостроково. На відміну від емоційної РФ, він не готовий кинутися у військову авантюру з непередбачуваним результатом. Тим більше на тлі проблем з економікою, що загострилися, коли починають лопатися надуті раніше бульбашки у сфері нерухомості, фінансів і так далі.

«Все це поки що стримує КНР від явної атаки на Захід (яка може початися атакою на той же Тайвань). З іншого боку, велика спокуса скористатися слабкістю того ж Заходу – і спробувати перевернути світоустрій під себе тут і зараз. І, якщо Путін вміло зіграє на амбіціях Сі, цілком можливо, що Китай активніше допомагатиме РФ у війні з Україною, так само як охоче втручатися в інші конфлікти», – прогнозує експерт.

Протиставити цьому, вважає він, можна лише одне. Оскільки міжнародна правова система вже не працює, демократичному світу необхідно діяти жорсткіше, брати ініціативу до своїх рук – показати терористам, варварам їх місце. Зруйнувавши їхні режими, їхні підвалини – доки що вони не зруйнували Західну цивілізацію як таку.