Посол України у США Оксана Маркарова в програмі «Суботнє інтерв’ю» на Радіо Свобода розповіла, що цьогоріч Україна, крім запланованих 300 мільйонів доларів, очікує отримати від США й іншу допомогу, деталі якої поки розкривати рано.

«Є безпосередньо пряма допомога, яку нам надають США через свій бюджет – на 2022 рік ця сума вже більша, тобто її збільшено до 300 мільйонів. І компонент, який може йти на летальну оборону зброю, теж збільшений. Це та сума, яка закладається на рік, і по якій наші оборонні відомства співпрацюють один з одним, визначають, що саме буде входити в цю частину. Є друга частина допомоги. І це якраз ця допомога, по якій ми отримуємо тренінги спільні, озброєння, «Джавеліни»… Щось таке, про що не можна говорити. Але ми будемо дуже намагатися, щоб розширювався перелік тієї захисної зброї, яку ми можемо отримати, – сказала Оксана Маркарова.

За її словами, ще однією частиною взаємодії США і України є активізація у сфері військово-технічного співробітництва.

«Це співпраця по лінії «Укроборонпрому», Міністерства промисловості, там, де ми співпрацюємо з компаніями сектору оборони, і де ми можемо робити спільні проєкти, купувати деякі речі, які нам потрібні. Є ще два шляхи, як ми співпрацюємо зі США. І він вже був використаний (під час візиту в минулому році було показано, як це швидко може бути), коли президент США своїм указом виділяє додаткову допомогу. Це додатково до тих коштів, які закладені в бюджеті», – зауважила Маркарова.

Нагадаємо, 30 грудня президент США Джо Байден і президент Росії Володимир Путін провели другу телефонну розмову у цьому місяці. Розмова тривала 50 хвилин. Серед іншого обговорювалося загострення навколо України.

За словами Байдена, він сказав Путіну, що кроки проти України призведуть до санкцій і посилення присутності США в Європі.

Байден і Путін 7 грудня провели віртуальні переговори, вони спілкувались понад дві години. Основною темою було нарощування російських військ на кордоні з Україною. Тоді Путін висунув вимогу так званих “гарантій безпеки” для Росії.

Зазначимо, що завершилася телефонна розмова між президентами США і Росії, ініційована, до речі, саме російською стороною. Пише блогер Олександр Коваленко. Певне Володимиру Путіну гостро не вистачає підвищеної уваги до своєї персони з боку Білого дому, тому його намагаються залучати всіма можливими способами. Хоча в російській пресі новини про переговори починалися фразою «Джо Байден зателефонував…»

Ну як же інакше, адже це президент США напрошується постійно на розмову з дуже зайнятим Путіним, але ніяк не навпаки!

І все ж, ця телефонна розмова я спочатку вважав безглуздою, оскільки в такому форматі неможливо вирішувати ті чи інші проблемні питання, а лише обговорювати позицію та перспективу рішень. Важливо те, що ще під час минулої відеоконференції позиції та перспективи було обговорено.

Так і сталося. Нічого нового та кардинально поворотного ця розмова не привнесла у вирішення нинішньої проблематики, що створюється Росією як біля кордонів з Україною, так і за її межами.

Володимир Путін під час телефонної розмови знову зажадав від Джо Байдена «твердих правових гарантій», що виключають просування НАТО на Схід та розміщення певних систем озброєння поблизу російських кордонів. Власне, все те саме він уже «вимагав». То навіщо це повторення? Нагадування про Джо Байдена чи просто президент РФ забув, що вже говорив про це?

У свою чергу, президент США Джо Байден запевнив Путіна, що Вашингтон не має намірів розміщувати на території України ударні наступальні озброєння, але якщо Росія зробить кроки вторгнення в Україну, то США та їхні союзники на це відповідно відреагують. Байден нагадав Путіну, що має два шляхи вирішення нинішньої кризи: дипломатія і деескалація, або стримування і наслідки.

Так власне, навіщо була потрібна ця розмова, якщо вона не дала жодних результатів, крім тих, що до того вже були відомі? Складається таке враження, що для Володимира Путіна в умовах його ізоляції справді не вистачає уваги з боку світових лідерів. Придворні маріонетки та підконтрольні керівники на кшталт Олександра Лукашенка, Башара Асада, Нікола Пашиняна та інших – не тішать. А із вищої ліги Путіна вже давно вибили.