Українські війська попри численні вкиди та тяжку ситуацію на фронті не знаходяться у «глухому куті», як на цьому наполягають деякі західні чиновники. Навпаки — вони зараз змагаються за відновлення наступальної бойової потужності.
https://www.youtube.com/watch?v=x9EF6yhBeH0

Україна та Росія ведуть активну боротьбу за відновлення своєї наступальної бойової потужності, наголосив аналітик Джек Вотлінг у своїй публікації на Foreign Affairs. За його словами, Захід повинен зробити стратегічний вибір між підтримкою України та неповерненням переваги Росії. Експерт розглядає виклики, з якими стикаються обидві сторони у 2024 році.

Зараз у Збройних силах України спостерігається нестача техніки, і їм доведеться зекономити на артилерійських снарядах. Росія ж випускає щодня 10 тисяч артилерійських боєприпасів, і якщо Україні не вдасться відновити локальну перевагу, то будь-які наступальні операції можуть призвести до неприйнятних втрат.

Одним з викликів для України стане збереження оборонної позиції, проте ЗСУ повинні продовжувати локальні наступальні дії, щоб утримати Росію. Оборонна позиція допоможе максимізувати втрати серед окупантів і виснаження Росії.

Україні також буде потрібно отримати техніку, запчастини та ракети для протиповітряної оборони. Захід повинен надати ресурси Києву та підтримати підготовку українських сил до наступу 2025 року. Також Україні знадобиться приблизно 1800 змінних артстволів, надійне забезпечення запчастинами, ракети до ППО. Але якщо Захід не збільшить свої потужності у їхньому виробництві, Росія «отримає гору», підкреслив Вотлінг.

Важливим етапом буде перехід Заходу від підтримки України в її обороні до підготовки до наступу. Це має бути реалістичним планом, який дозволить українським силам ефективно діяти.

Вотлінг називає «реалістичним планом» надання Заходом ресурсів Києву, необхідних для ведення оборони у 2024-му та навчання українських солдатів, а вже у 2025-му — проведення контрнаступу із залученням вимуштрованих військових. Також це стане «сигналом» Кремлю, щоб він не розраховував перемогти Україну у війні на виснаження.

А ось Європа повинна перебрати на себе частину зобов’язань США з забезпечення українських військ технікою і боєприпасами, «зменшивши тягар» з ВПК США до 2025 року, щоб Вашингтон згодом міг зосередитися на стримуванні Китаю.

Вотлінг закликає Захід зосередитися на стратегії стримування Китаю, визначивши частину обов’язків із забезпечення України технікою та боєприпасами на Європу. Остання повинна зробити це відповідально і не за рахунок поразки України, оскільки це може створити ризик для її власного східного флангу та призвести до посилення напруженості в Тайванській протоці.

«Але це має бути керований перехід. Якщо цей перехід відбудеться ціною поразки України, Сполучені Штати ризикують підтримувати Європу, яка не зможе захистити свій східний фланг, а Китай одночасно посилить напруженість у Тайванській протоці», — пояснив експерт.

Тут Вотлінг зауважує, що загальний оборонний бюджет 54 країн, які підтримують Україну, значно перевищує 100 мільярдів доларів на місяць. Натомість нинішня підтримка України коштує цим державам менше 6 мільярдів доларів щомісяця.

Аналітик Джек Вотлінг вказав, що Росія не має зацікавленості просто захопити Київ, оскільки Путін висловлював намір змінити логіку міжнародної системи. Якщо Захід зробить поступки для отримання символічного припинення вогню, є два ймовірних сценарії:

В першому Росія може порушити режим припинення вогню, подібно тому, як це відбувалося з «Мінськом» 2015 року, одночасно відновлюючи боєздатність своєї армії для остаточного захоплення Києва.

В другому Росія може намагатися переконати своїх союзників, що Сполучені Штати можна перемогти завдяки наполегливості. Це може змусити багатьох партнерів США шукати нових партнерів, що призведе до зменшення впливу Сполучених Штатів у світі. Окрім розширення партнерства в Африці, Росія вже зараз зміцнює співпрацю з Китаєм, Іраном та Північною Кореєю. Втрата України може демонструвати безсилля Заходу у захисті світовій архітектурі безпеки, що може вплинути на його здатність вирішувати кілька криз одночасно.