Як можемо розуміти з останніх подій, перестановок і звільнень у Кремлі, у бункері Владіміра Путіна наразі спостерігається дуже серйозна внутрішньополітична криза. Коли російська армія зазнає нової військової поразки, найімовірніше, це буде звільнення Мелітополя, тоді військові зможуть його прибрати.
Так, одного разу вони вже змусили його поставити на місце Євгєнія Пригожина, Рамзана Кадирова та Сєргєя Суровікіна. Про це в одному з інтерв’ю сказав російський публіцист зі США Андрій Піонтковський.
До слова, невдовзі Пригожин цілком може загинути “смертю героя” при спробі взяття Соледару або Бахмуту. І ті самі Сєргєй Шойгу та Валєрій Гєрасімов із задоволенням за його труною пронесуть подушечки з його орденами та зірками героя Росії та квазіреспублік на Донбасі, – зауважив Піонтковський.
Він наголошує, що вперше за 20 років своєї влади Путін зазнав серйозної апаратної поразки. Його надія на те, що він зможе перевернути хід війни призначенням більш яскравих та молодих полководців – теж закінчилася нічим. Диктатора змусили повернутися до старих облич.
“Програв перший поєдинок – битву за Київ разом з Шойгу та Гєрасімовим, і капітулюватиме з ними ж. Тепер вони бояться Путіна не так, як раніше”, – каже Піонтковський.
Це результат тієї військово-політичної кризи, що спалахнула у Кремлі останніми днями. Вона дуже неприємна для російської патріотичної свідомості. “Саме тому російські ЗМІ досі не називають речі своїми іменами – ми робимо це першими”, – підсумував публіцист.
Так, зауважимо, зміна військових керівників у Росії показує, що Кремль не досягає своїх цілей. І це — на руку Україні. Таку думку в етері одного з телеканалів озвучив керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко.
Коментуючи заміну Сергія Суровікіна на Валерія Герасимова на посаді командувача об’єднаного угруповання військ ЗС РФ в Україні, експерт зазначив, що це фактично четверта зміна менше ніж за рік.
“У будь-якому разі часта зміна керівників військового напряму якраз з боку Росії проти України грає нам на руку, оскільки це не просто зміна керівників, а організаційних складових керівництва так званої “спеціальної військової операції”. І вона свідчить про те, що не досягаються цілі, а невдоволення тільки наростає. Ще немає року з часу повномасштабного вторгнення агресивного російського війська в Україну, а фактично це вже четверте командування війни на чолі з Герасимовим”, — сказав Мусієнко.
Він вважає, що Суровікіна зняли, тому що той не виправдав очікувань, а його тактика ракетного терору повною мірою не працює.
Мусієнко також звернув увагу на те, що на Суровікіна були покладені великі надії в Кремлі, його хвалили, Путін нагороди вручав. Але під його керівництвом росіяни втратили Херсон, не захопили до кінця року Донецьку область, хоча завдання відповідні ставилися. І тому цей крок можна навіть назвати відчайдушним, вважає експерт.
“Це вже такий відчайдушний крок, коли не можуть знайти правильну організаційно-управлінську структуру для управління війною проти України. І тому пішли шляхом призначення Герасимова. Ну, власне кажучи, за посадою начальник Генерального штабу ЗС РФ — отже, ти і керуєш усіма напрямками, усіма родами військ тощо. Плюс призначення начальника Генерального штабу керувати військовими діями — це все, що притаманне воєнному часу. Так діють під час війни. І тут, що б вони не говорили, це де-факто визнання війни”, — підсумував Мусієнко.