Військовий експерт, полковник запасу ЗСУ Петро Черник розповів про ситуацію на Бахмутському напрямку.
“Там вони тримаються доволі міцно. Що відбувається у Бахмуті і що в стратегічному контексті треба розуміти? Склався так званий парадокс Бахмута — це вже така воєнно-історична сутність, яку що доведеться досліджувати. У чому цей парадок полягає: коли ми билися за Бахмут, ми мали доволі велику і потужну міську забудову, росіяни все це перетворили у щебень і практично не мають, за що чіплятися, а панівні висоти навколо належать нам. Отже, це такий дуже хороший і якісний тир для нас”, — заявив Петро Черник в ефірі “Прямого”
За словами військового експерта, оцей парадокс Бахмута може бути початком каскадного обвалу фронту, але є одна дуже серйозна умова.
“Треба, щоб ми цей контингент знищили, тобто взяли його в повне оперативне оточення, а ще краще, якби кілька тисяч росіян таки були уполонені. Отаке уполонення такого великого контингенту дійсно могло би надломити їхній моральний дух. Але жодним чином не можна недооцінювати нашого противника. Московити мають дуже специфічний менталітет, вони готові помирати за родіну, за путіна, за вєлічіе, за імперію і ще чорт зна за що — це така історична дійсність”, — додав Петро Черник.
Водночас американська газета Wall Street Journal намагається відповісти на запитання, яке останнім часом практично щодня ставлять українським політикам та їхнім союзникам на Заході, – чому контрнаступ йде так повільно.
Автори зазначають, що торік Україна завдяки вмілим маневрам зуміла домогтися переваги над російською армією, попри нестачу людей, озброєння та слабшу, ніж в росіян, підтримку з повітря. Вміле командування, гарне знання місцевості та ефективне використання дронів і цифрових технологій дозволили українським військовим дати відсіч значно численнішій і спочатку краще оснащеній армії, яка на їхньому тлі виглядала незграбною й загрузлою в бюрократичній тяганині.
Зараз ситуація інша, констатує видання.
Україна намагається вибити з позицій ворога, який окопався на її території, що вважається однією з найскладніших військових операцій. Російські військові витратили місяці на будівництво оборонних споруд, зокрема, бункерів, протитанкових пасток та мінних полів.
Крім того, російські війська здатні до певних замін, навіть якщо українські сили знищують цілі підрозділи, розповів WSJ підполковник 108-ї бригади територіальної оборони України Олексій Телегін.
“Якщо ми знищуємо загін — 100 солдатів — наступного дня вони приведуть інший. А за день ще один”, – каже Телегін.
Для російських сил, які раніше цього року намагалися захопити більше українських територій, їхній власний наступ не увінчався успіхом, проте утримувати оборонні позиції легше.
Наприклад, українські солдати розповіли, що російські військові в Запорізькій області збудували кілометри зигзагоподібних, з’єднаних між собою траншей, деякі з яких укріплені бетоном або вкриті гілками й землею, щоб їх було важко виявити за допомогою дронів.
Також поля сильно заміновані, а щонайменше у двох випадках, за словами українських військових, тіла їхніх убитих товаришів також були заміновані.
Для українських солдатів російські міни є постійною загрозою
Київ намагається зім’яти російську оборону перед тим, як кидати в бій своїх бійців, але не має достатньо боєприпасів, щоб просто зрівняти контрольовані Росією села, як це робили росіяни в Бахмуті та інших частинах східної України. Натомість українці зазвичай завдають артилерійських ударів.
За словами солдатів, брак бронетехніки також уповільнює наступ. Командир стрілецького підрозділу з позивним “Вадос” розповів виданню, як напередодні його підрозділ намагався штурмувати село, яке контролює Росія.
“Якби у нас було більше транспортних засобів, ми могли б перекинути більше піхоти на фланги”, — каже лейтенант “Вадос”. Натомість підрозділ відступив, не взявши села.
Крім того, Україна досі не кинула в бій значні ресурси нової західної техніки. Кив має десятки німецьких танків Leopard 2, але після того, як кілька з них застрягли на мінних полях на початку червня, їх не бачили на полі бою.
Військові аналітики вважають, що Україна все ще шукає слабкі місця супротивника, перш ніж використати основну частину своєї західної зброї. Розвідка – складна справа, адже росіяни часто бачать, як українці наближаються відкритою місцевістю.