Президентка Словаччини Зузана Чапутова цинічно виступила проти надання нового пакета військової допомоги Україні у зв’язку з результатом парламентських виборів, де перемогла антиукраїнська партія Smer-SD експрем’єра Роберта Фіцо.
Про це повідомив словацький портал Dennik N.
Виданню стало відомо, що словацьке Міністерство оборони розглядає можливість надання Україні чергового пакета військової допомоги.
Її могли б передати ще під час головування технократичного уряду Людовіта Одора, але президентка Зузана Чапутова, яка є політично відповідальною за кабінет міністрів, виступає проти такого плану.
Як жалюгідне виправдання у коментарі Dennik N речник Чапутової Мартін Стрижинець пояснив, що вона таким чином «поважає результати демократичних виборів», переможець яких Smer-SD обіцяв виборцям «не давати Україні жодного патрона».
Президентка Словаччини начебто вважає, що ігнорування цієї позиції Smer-SD та «деяких інших» партій «створило б прикрий прецедент на майбутнє».
Генерал-лейтенант, колишній заступник начальника Генштабу ЗСУ (2006-2010 рр.) Ігор Романенко пояснює, що колективний Захід – це специфічні суспільства, які побудовані на демократичних засадах, що мають не лише переваги, а й недоліки.
«З урахуванням того, що війна в Європі, в Україні – це серйозне випробування цих товариств, цих держав, обставини, що змінюються під час війни, певним чином впливають і на суспільства. І на уряди тих чи інших держав. Існує певна втома від війни, є вичерпання ресурсів, є внутрішні процеси. Спостерігається також зниження активної інформаційної позиції прогресивних сил щодо роз’яснення важливості підтримки України. Як наслідок – бачимо проблеми з наданням необхідної допомоги. Це спостерігається і в США, і в Європі. Апологети російських підходів є майже у всіх державах. І зараз їхні голоси, на жаль, стають голоснішими», – зазначає експерт виданню Коментарі.
За його словами, ситуація певною мірою очікувана. Відчувати тотальну підтримку неможливо. Рано чи пізно проходить пік – і починається певний спад.
«Важливо тверезо оцінювати те, що відбувається – і шукати методи та форми роботи з партнерами. Це мають робити і дипломати, і найвище військово-політичне керівництво, і представники українського суспільства, які мають можливість працювати на Заході», – вважає генерал.
Не менш важливо, продовжує він, працювати з самим українським суспільством, яке також відчуває втому від війни. Нам треба вчитися діяти, виживати за нових умов.
«Я бачу певні можливості у подоланні кризових явищ, що виникли. Насамперед слід активізуватися самій Україні. Мобілізувати свій ресурс – як у виробництві зброї та забезпечення нею Сил оборони, так і у збільшенні чисельності цих самих Сил оборони», – наголошує Ігор Романенко.
Він наголошує, що на фронті Росія протидіє нам досить швидко і активно шляхом перекидання сюди величезної кількості живої сили. І нам треба відповідати.
Варто визнати, що ми маємо певну турбулентність у отриманні допомоги від партнерів, але не глобальні проблеми.
Колишній працівник СБУ (2004-2015 рр.) та консультант Комітету Верховної Ради з питань національної оборони безпеки, військовий експерт Українського інституту майбутнього Іван Ступак поділився такою думкою:
«Не думаю, що відбувається щось критичне із наданням допомоги Україні. Так, є неприємні висловлювання з боку окремих політсил Словаччини, є пробуксування у США. Але ключові, стратегічні заяви набагато важливіші. А згідно з ними, і США, і ЄС, і Великобританія – з нами».
Експерт упевнений, що будуть у нас і снаряди у необхідній кількості, і літаки натовського зразка. Все ясно, підкреслює він, вимальовуються перспективи отримання американських ракет далекого радіусу дії ATACMS.
«Зі свого боку, нам важливо продовжувати активно (але й розумно) діяти на полі бою. А також показувати партнерам, що ми робимо «домашнє завдання», боремося з корупцією, проводимо реформи. Доводити не словами, а справами. Проводити реальні «посадки», реальні реформи. З того переліку не виконаного, але обіцяного нами, який США оприлюднили у вересні, відсотків 45-50%, як на мене, можна зробити без проблем. Решту можна обговорювати, шукати консенсусу», – вважає Іван Ступак.