Російські пропагандисти переорієнтували свою увагу з Бахмута на наступальну операцію окупантів під Мар’їнкою. Збройні угрупування країни-агресорки сперечаються, хто більше контролює місто.
Зокрема, так вважають аналітики Інституту вивчення війни. Терористи ще не окупували населений пункт, а вже сперечаються, хто буде відповідальний за успіхи.
Російський воєнкор, наближений до злочинної ПВК “Вагнера”, стверджував, що головну роль в “успіхах” навколо Мар’їнки нібито відіграють солдати 150-ї та 20-ї мотострілецьких дивізій так званої “ДНР”.
Водночас інші пропагандисти переконують, що батальйон “Спарта” та формування “Каскад” і “Русич” буцімто також брали участь в так званих “успіхах” навколо Мар’їнки.
Ці дискусії про успіхи збігаються з повідомленнями про прибуття чеченських сил, щоб взяти на себе відповідальність за донецький фронт і завершити захоплення Мар’їнки та інших населених пунктів у цьому районі, – йдеться у звіті.
Така інформаційна хвиля, ймовірно, була запущена, щоб підірвати здатність Кадирова використовувати будь-які подальші досягнення для підвищення свого авторитету та відновлення своїх воєнізованих формувань як основної іррегулярної наступальної сили після вагнерівців.
В ISW додають, що багато іррегулярних формувань можуть обуритися спробою Кадирова взяти на себе відповідальність за будь-які успіхи після місяців виснажливих наступальних дій.
Українцям не варто переоцінювати значимість путінського Євгена Пригожина і чеченського диктатора Рамзана Кадирова. Про це в ході чату на Главреді сказав політичний і військовий експерт, екскомандир взводу батальйону “Айдар”, директором Національного антарктичного наукового центру Євгеном Диким.
“Це знову те саме. Припиніть ви їх обговорювати! Займіться справою! Нехай вони самі вирішують, хто кому скалка в якому місці. Для нас скалка – 400 тисяч ворогів на нашій землі. Всю цю скалку треба вирвати. А хто з них” вагнери”, хто з них “кадирки” (або, як їх називають наші хлопці на фронті, “вівцелюби”), хто з них просто “мобіки”, а хто професійні контрактники – все це “по барабану”. Це все ворожа сила, яку потрібно ліквідувати”, ‒ сказав він.
Чи може агресія Росії проти України дати старт новій російській смуті, громадянській війні? Так, запросто. Передумови вже є.
Тільки один з можливих варіантів такого розвитку подій.
Заборона згадувати Пригожина на ТБ, відповідна активізація його політичної кампанії, включаючи тур по регіонах Росії, наїзд на нього високопоставлених кадировців (Делімханова і Даудова) – ланки одного ланцюга, здатної привести до серйозного внутрішньоросійського конфлікту. Це частина протистояння Пригожина і Адміністрації президента, яка вирішила підрізати крила все більш популярному серед ядерного путінського електорату непередбачуваному авантюристу. Пригожина апаратно душать, а він відіграється в інформаційному просторі.
Пригожин відповів вкрай жорстоко через ватажка своєї банди Уткіна (Вагнера), який наїхав на кадировців, нагадавши, що воював з ними в двох чеченських війнах, і висловивши готовність прибути на стрілку, забиту Пригожину. Дуже нагадує розбірки 90-х: пітерська і чеченська банда забивають стрілку, потім хтось із них на нервах може натиснути на курок і почнеться тотальне смертовбивство, – пише російський соціолог Ігор Ейдман.
Цілком можливий сценарій подальшого розвитку подій: кадировці і пригожинці влаштовують стрілку, що переходить в перестрілку. Потім починається повномасштабне зіткнення між ПВК Вагнера і кадировським “Ахмадом”. Російське міністерство оборони, яке ненавидить Пригожина, втручається на боці кадировців. Але послані проти Вагнера частини з націоналістичних античеченських міркувань, поширених в армії і спецслужбах, переходять на бік Пригожина.
