На Бахмутському напрямку за добу відбулося 17 боїв між українськими воїнами та російськими загарбниками.
Було ліквідовано понад 100 загарбників, абсолютна більшість з них – члени російської приватної військової компанії “Вагнера”, розповів речник Східного угруповання військ Збройних сил України Сергій Череватий в ефірі телемарафону.
За його даними, також були поранені понад 120 окупантів. “За цю добу 106 окупантів було знищено на напрямку Бахмута, 127 зазнали поранень. Абсолютна більшість – це якраз з угруповання “Вагнера”. А от завдають вже удари – це артилерія ворога, 348 раз за цю добу вони завдали удари по наших позиціях, – це регулярні збройні сили…”, – сказав спікер.
Щодо ПВК – “Вагнер” несе відповідальність за атаки та просування в Бахмуті. То чому ж з їхнього боку все виглядає так похмуро?
Засуджені вагнерівці мають обмежену цінність і просуваються вперед лише під вогнем важкої артилерії. Якщо артилерія придушена або у неї закінчуються боєприпаси, вони не просуваються вперед. На жаль, брак боєприпасів з нашого боку заважає вести контрбатарейний вогонь.
Між ПВК “Вагнера” і міністерством оборони РФ існує серйозна напруженість. До того ж не лише на вищому рівні, а й на рівні рядового складу. Деякі підрозділи “Вагнера” діють як поліційні сили, скоюють злочини та безкарно проявляють відкриту неповагу до військових командирів.
Слабка співпраця між “Вагнером” і МО РФ призводить до відсутності координації між ними. Міноборони РФ лише встановлює контроль над територіями, захопленими “Вагнером”, тоді як найманці продовжують наступати без належної координації.
Поява численних “ПВК”: “Вагнер”, “Поток”, “Ветеран”, “Єнісей”, “Скіф”, “Тигр”, “Ірбіс”, “Рись” і “Вовки” створила додаткові труднощі з координацією, включно з логістичними проблемами, відсутністю чіткої системи підпорядкування та недостатнім обміном розвідданими.
Приклад: новостворений загін “Вовків” без узгодження поїхав до українських позицій, намагаючись “заробити репутацію”. Однак через незнання місцевості та ситуації, вони наїхали на міну і загинули. Поранених довелося евакуювати.
У Бахмуті “Вагнеру” вдається просуватися вперед, перетворюючи оборонні позиції на руїни інтенсивним вогнем артилерії, мінометів, ТОС й авіації. Вони також знають про брак артилерійських боєприпасів в українських сил і не бояться контрбатарейного вогню.
Однак сам Пригожин визнав, що без артилерійських боєприпасів вагнерівці неефективні, і вони можуть просуватися вперед лише з величезними втратами, які можуть стати критичними. Здається, що міністерство оборони РФ не бажає надавати більшу підтримку, ймовірно, через страх перед контратакою в будь-який момент.
Без артилерійської переваги на полі бою тактика “Вагнера” не працює, не дає результатів і призводить до безрезультатних і неприйнятних втрат. Нам потрібно набагато більше боєприпасів, артилерії та інших контрбатарейних засобів, щоб звести нанівець їхні штурмові можливості.
Військам ПВК “Вагнера” бракує як підготовки, так і досвіду в підготовці складної та організованої оборони. Організувати оборону, створити вогневі позиції та керувати логістикою в добре структурований спосіб складно, і “Вагнер” не призначений і не оснащений для цього.
Поки неясно, чи зважиться наше командування на контрнаступ у цьому районі, цілком можливо, що те, чого Росія змогла досягти за останні місяці, буде перекреслено протягом тижня і призведе до прориву та оточення Горлівки й тилів Донецька.
Враховуючи поганий стан їхніх військ у Бахмуті, початок контрнаступу в цьому напрямку може завдати серйозного удару по моральному духу росіян. Це лише один з багатьох потенційних напрямків такого наступу.