Львів. Одна з архітектурних перлин України. Українські та іноземні туристи приїздять сюди помилуватися старовинними будівлями і відчути незабутню атмосферу столиці Західної України. Та принади міста Лева мало хвилюють деяких чиновників. У них – інші пріоритети.
Якби відомий львів’янин, фотограф Генрик Міколяш побачив, як реконструюють його віллу 19-го століття – то, мабуть, обурено примчав би назад з того світу. Робота тут кипить ще з минулого року. Щоб краще зрозуміти масштаб змін – достатньо порівняти два фото, до і після реконструкції. Усе б нічого, та цей будинок є пам’яткою архітектури і навіть має свій охоронний номер. Відтак, його реконструкцію заборонено законом, каже відомий у Львові реставратор і мешканець будинку Віктор Гануляк.
– На пам’ятки архітектури реконструкція не видається. Тобто, пам’ятку архітектури можна реставрувати, ремонтувати, але ні в коїм випадку не реконструювати.
Та для окремих мешканців будинку закон не писаний. Вони вирішили переробити пам’ятку на свій смак. Найцікавіше, що йдеться про сім’ю Андрія Павліва, начальника департаменту містобудування Львівської міської ради – чиновника, який за своїми службовими обов’язками мав би не допускати такого свавілля. Не питаючи думки сусідів, хід нагору перекрили – щоб ніхто не заважав облаштовувати додаткові квадратні метри.
«Закону про охорону культурної спадщини треба дотримуватись, не зважаючи, хто батько, хто син», – каже, начальник відділу охорони культурної спадщини і культурних цінностей ЛОДА Андрій Левик.
«Тут волею-неволею є всі ознаки корупційних схем», – додає Гануляк.
Відповідальні інстанції вперто не помічають порушень і навіть видають потрібні дозволи. Наприклад, начальниця управління охорони історичного середовища Львівської міськради Лілія Онищенко-Швець.
– Ви не бачите там ніяких порушень, я правильно розумію?
– Ні, я не бачу там порушень. Крім цього, що це треба було отримати дозвіл всіх мешканців.
«Це безпосередньо є результат того, що це є Павлів. І це його помешкання, – наполягає голова Львівської облорганізації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Андрій Салюк. – Якщо робити з мудрим підходом, якщо ж робити брутально, тільки через те, що я – начальник, ти – дурак, бо мені так хочеться, то такий результат і виходить».
Офіційно реконструкцію робить син Андрія Павліва, який зареєстрований в будинку – Петро-Марко. Керується розпорядженням Сихівської районної адміністрації, яка дозволила саме реконструкцію з розширенням горища. Петро-Марко пояснює – в будівлі аварійний дах.
– Починаючи з 96 року із-за не найкращого технічного стану будинку, тому що він дуже старий і не дуже ремонтований комунальними службами різними, нашу квартиру топило неодноразово.
Батько Петра-Марка каже: все законно.
– В 2008 році було рішення виконкому про те, шо коли дах знаходиться в аварійному стані, то це не вимагало дозволів і погодження сусідів.
Але це рішення, кажуть експерти, не поширюється на пам’ятки архітектури. Відтак, чиновники вдалися до хитрощів і просто опустили кілька слів, не вказавши значимість історичного об’єкта.
«Конфігурація даху – це є теж елемент пам’ятки і навіть самі конструкції даху – це є автентичні елементи цієї пам’ятки, які можуть бути змінені тільки у випадку, якщо вони дійсно несуть загрозу існуванню об’єкту. Такого не виявлено», – каже Салюк.
Більше того, сусіди стверджують, що насправді дах узагалі ніколи не був аварійним.
«Дозвіл видали 2008-м роком. Наразі ми маємо 15-й рік. То за 8 років той стріх впав би на голову всім, а він стоїть, і нічо йому не бракує», – розповідає Сергій Микитась.
Досліджувати аварійність даху взялася і виїзна чиновницька комісія. Вона також не виявила ознак руйнування даху.
«На зрізах деревина була абсолютно нормальна, у робочому стані, без якихось суттєвих ушкоджень, які би могли засвідчити про аварійний або хоча би поганий стан», – пояснює Салюк.
«Звичайно, що, ремонтуючи це горище, я хочу збільшити площу своєї квартири, я хочу бути меценатом для будинку, я є архітектор за освітою, я розумію, що це є пам’ятка архітектури, і я хочу цей будинок вберегти. Я хочу в майбутньому це горище приватизувати, ні, не продати, я хочу тут жити», – пояснює свої дії Петро-Марко Павлів.
Та до приватизації ще далеко. Бо держархбудінспекція наказала Павлівам призупити будь-які роботи. Відповідного припису домоглися активісти, каже директор департаменту держархітектурної у Львівській області Роман Желех.
– Ми зафіксували, що в нього документація не погоджена у встановленому порядку. Тобто, вона мала бути погоджена. Станом на сьогоднішній день її треба погодити в міністерстві культури, оскільки це є пам’ятка архітектури.
Тим часом Павліви наполягають на своєму. Старший каже:
– Давайте ми дочекаємося результатів будекспертизи і рішення суду, і потім будемо говорити хто порушує, а хто не порушує.
Та «Слідство.Інфо» з’ясувало, що скандал довкола старовинного будинку на вулиці Франка – це лише верхівка айсбергу. Нам вдалося знайти сліди діяльності Андрія Павліва на інших об’єктах, і там теж законністю і не пахне. Натомість пахне великими грошима. Про це нам розповів громадський активіст і експерт з питань архітектури Костянтин Петелько.
– Забудовники, які хочуть будувати житло, замість того, щоб приймати участь в аукціонах і платити величезні кошти за земельну ділянку під житлову забудову згідно генплану, беруть в оренду земельні ділянки під зовсім інше призначення, які знано дешевші. На кожній такій забудові місто втрачає мільйони.
Це ухвала Львівської міськради про надання в оренду земельної ділянки для будівництва автосалону на вул. Кульпарківській у Львові. Департамент містобудування в особі Павліва підписує договір оренди. Вартість – 108 тис грн. на рік. Виїжджаємо на місце. Автосалону немає, будівельники зводять житловий комплекс. Павлів свою причетність заперечує.
-Це питання не до мене. Я не хочу зараз коментувати.
– Ви не підписували там декларацій?
– Ні.
– Давайте по фамілії будуть розбиратись компетентні органи, які зможуть дати оцінку тому, що відбувається.
Ще один скандальний об’єкт – на вул. Карманського. Ділянку видали під будівництво індивідуального приватного житла. Коли оформлювали, слово «індивідуальне» кудись зникло. Натомість з’явився термін – багатоквартирний житловий будинок. На документах – знову підпис нашого знайомого Андрія Павліва, каже Петелько.
– Забувши одне слово, я думаю що це було зроблено свідомо і цільово, забувши одне слово на місці одноповерхової забудови, яка має історичне коріння, хоча й не є пам’яткою архітектури, було заплановано збудувати 9-10 поверховий будинок. Знову ж таки з мовчазного погодження департаменту містобудування.
Розпочати будівництво не дозволили активісти. Зараз справи лежать у судах. Та поки там вирішують, чи законні ці будови, на вулицях Львова поверх за поверхом ростуть інші. А починається все з порядності відповідальних чиновників. І житла їхніх родичів.
/Слідство.Інфо, Львів