Про виступ Президента Зеленського на Генеральній Асамблеї ООН розповів на своїй сторінці в Фейсбук український політолог Володимр Фесенко. Головний акцент зроблено на наших проблемах, викликаних російською агресію (окупація Криму і частини Донбасу, війна на сході нашої країни).

Цього разу більше уваги до кримської проблематики, зокрема і в контексті створення Кримської платформи (пролунав заклик приєднуватись до її роботи).

І це закономірно, правильно, і очікуємо. Але керівник української держави говорив про це в контексті вкрай низької ефективності ООН і міжнародної спільноти. І проблема не стільки в самій ООН, головна причина такої ситуації давно очевидна – країна-агресор має право вето в роботі Ради безпеки ООН. Дуже слушною є і порада світовим лідерам зустрічатися там, де існують найбільш складні і гарячі проблеми. Емоційно-тактильне і безпосереднє відчуття проблеми може підштовхнути і до більш рішучих дій. До речі сам Зеленський активно використовує цю методу – він регулярно привозить наших міжнародних гостей в зону конфлікту на Донбасі.

Критика на адресу ООН і міжнародної спільноти пролунала не тільки у зв’язку з нашими проблемами, а і з точки зору дотримання спільних правил і стандартів у підході до розв’язання глобальних проблем, зокрема і в боротьбі з пандемією, в процесі розподілу вакцин і ліків проти Ковід-19:

«Виявилося, що у статтях про рівність, як у рекламах, є зірочка і напис дрібним шрифтом: всі ми люди, всі ми в одному човні, але рятувальні шлюпки першими отримають пасажири першого класу». Яскраві і нестандартні метафори – це вже фірмовий стиль виступів Президента Зеленського. Зокрема, він порівняв ООН з супергероєм на пенсії, який був дуже потужним і зробив величезний внесок у розвиток глобальної співпраці та створення глобальних інституцій, але зараз не може знайти для себе адекватну функцію.

Ще один важливий акцент виступу Президента України – пряма і опосередкована полеміка з Путіним і російською владою. Цікаво що проти Путіна були використані його ж тези із славнозвісного виступу на Мюнхенській конференції. Заочна дискусія президентів України і Росії вже стає показовою тенденцією.

З точки зору внутрішньополітичного контексту значущим є згадування в цьому виступі замаху на першого помічника Президента – Сергія Шефіра. Очевидно, що ця ситуація емоційно вразила Володимира Зеленського. А от як це вплине на його політичні дії, ми вже побачимо після його повернення в Україну.

Блогер Михайло Шнайдер пише, що головною тезою президента було звернення до світу і до самої Організації Об’єднаних Націй – пора прокинутися.

Президент закликав не боятися того, що хтось може Образитися. Володимир Зеленський нагадав про те, що домовленості щодо нових міжнародних інститутів почали розробляти на Ялтинській конференції в 1945 Році. Але як сьогодні можна оживити ООН, якщо навіть Ялта і Кримський півострів окуповані. Президент запропонував лідерам в ООН зустрічатися там, де безпосередньо є проблеми – в гарячих Точках. І діяти набагато активніше, щоб розв’язувати актуальні проблеми Людства. Це стосується і конфліктів, і зміни клімату, і питань нерівності й загроз, пов’язаних з Ковідом і продовольчою Безпекою.

Згадуючи про факти агресивних дій Росії проти України, про примусову паспортизацію, про організацію незаконного голосування на нашій території, про зростання кількості жертв війни, президент сказав про те, що ООН повинна реагувати на Це.

Якщо ООН не відреагує, то це означає, що вже пізно намагатися оживити ООН. І це потужний сигнал, який абсолютно чесно визначає глобальне ставлення до структур ООН. Чи може ця інституція щось робити? Кого ця організація може Захистити? Ці питання ключові для того міжнародного порядку денного, в якому ООН все ж розглядається як важливий елемент глобальної політичної Інфраструктури.