Намагаючись захопити Бахмут, російські окупанти втратили десятки тисяч бійців, а саме місто стало своєрідним кінцевим рубежем для ПВК “Вагнер”, після чого це угруповання не може самостійно виконувати бойові завдання.
Про це в ефірі телемарафону заявив речник Східного угруповання військ Збройних сил України Сергій Череватий.
“За весь період оборони Бахмута вже в десятках тисяч іде кількість (загиблих – УНІАН). І те, що злочинне угруповання “Вагнер” вже не здатне самостійно виконувати бойові задачі, як воно намагалося раніше робити, фактично монополізувавши цей напрямок, і все більше використовується як повітряно-десантні підрозділи, сили спеціального призначення, тому ми розуміємо, що втрати дуже суттєві у ворога. Я думаю, що саме для “Вагнера” – це, напевно, кінцевий рубіж”, – сказав він.
За його словами, ворог все ще намагається взяти місто.
“За минулу добу тільки в районі Бахмута 85 обстрілів було і 20 боєзіткнень, 175 окупантів було знищено в цих боях, 213 зазнали поранення, підбито ворожий танк Т-72, чотири бойових машини піхоти, три гармати “Мста-Б”, п’ять безпілотних літальних комплексів, одну станцію радіоелектронної боротьби та чотири польових склади з боєприпасами”, – сказав він.
Генерал-лейтенант, колишній заступник начальника Генштабу ЗСУ (2006-2010 рр.) Ігор Романенко наголошує, що Бахмут, серед іншого, виконує найважливіше значення тактичного та оперативного рівня.
“Якщо росіяни його захоплять, отримають можливість просування на Краматорськ, Костянтинівку, Слов’янськ, Часовий Яр. Але головне, що ці бої (Бахмут і всієї лінії оборони), крім завдань оборонної стратегічної операції, виконують ще й іншу найважливішу функцію. Вони дають Україні, союзникам час, щоб максимально укомплектувати озброєнням і технікою наші війська, здійснити їхнє навчання для майбутніх контрнаступальних дій. Поки що погода ще не дозволяє їх проводити. Земля має просохнути для можливості застосовувати важке озброєння, включаючи бронетехніку”, – пояснює генерал.
Він зазначає, що запеклі бої точаться не лише навколо Бахмута, а й у районі Мар’їнки, Авдіївки, Вугледара.
“З воєнної точки зору все це – бої тактичного значення. При цьому спочатку супротивник розпочинав саме стратегічну наступальну операцію. Адже фронт понад 1,2 тисячі км! Від Харківської до Запорізької областей. Проте основні дії зосереджено зараз навколо міст-фортець Донецької області, зазначених вище. Насамперед – у Бахмуті. З нашого боку йде стратегічна оборонна операція на сході, яка проводиться Силами оборони. Причому, це вже друга така операція. Перша була на півночі, на початку широкомасштбаного російського вторгнення”, – розповідає експерт.
За його словами, така операція має низку цілей. Перша – призупинити наступальні дії супротивника. Не дати росіянам можливості територіально просуватися.
“Деякі тактичного рівня успіхи, дрібні поступи у загарбників були. На Лиманському, Бахмутському, Авдіївському, Шахтарському напрямках. Але з військової точки зору вони не досягли навіть оперативних успіхів, не кажучи вже про стратегічні, – запевняє Ігор Романенко. – Створивши угруповання на Лиманському (Кремінна) та Шахтарському (Вугледар) напрямках, росіяни мали намір вбити клин у нашу оборону та провести оперативне охоплення (по народному – “котел”) українських частин, зосереджених у Донецькій області. Нічого подібного окупантам не вдалося. Не кажучи про наступ широким фронтом. Так, у Мар’їнці ми контролюємо лише близько 15%, у Бахмуті – близько 20%. При тому, що обидва міста фактично знищені. Противник не припиняє спроб перебити наші логістичні шляхи. Ми ж “перемелюємо” дедалі більше сил та засобів загарбників. І це – друге завдання нашої оборонної операції. З якої випливає наступне – змусити ворога перейти до оборони”.
Генерал звертає увагу, що, незважаючи на активізацію на окремих ділянках, на спроби штурмувати і просуватися вперед, сил у росіян вже не вистачає, бо друге завдання своєї стратегічної оборонної операції ми виконуємо відмінно.
“Як наслідок – агресору доводиться раз у раз зміщувати наступальні акценти. З Бахмута – на Авдіївку та Мар’їнку, потім – знову на Бахмут. Останній уже котрий місяць штурмують “вагнерівці”, втративши величезну кількість людей. На допомогу їм підтягнули елітні частини росармії (повітряний десант), вогнемети ТОС-1А (“Сонцепек”), у хід все частіше йдуть керовані авіабомби. Але досягти потрібного Кремлю результату вони не можуть. Тому ватажок ПВК “Вагнер” Пригожин починає залякувати, що полонених більше не братимуть. Такого ворога треба знищувати. А якщо комусь із них вдасться вижити – будуть відповідати за українським та міжнародним законодавством”, – констатує Ігор Романенко.