На думку Світана, у глави ПВК “Вагнер” Пригожина недостатньо компетентності у військовій справі, щоб міркувати про дії Головнокомандувача ЗСУ Залужного.
Військовий експерт Роман Світан прокоментував факт, що Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний давно не з’являвся на публіці, а також слова Пригожина про те, нібито український генерал міг потрапити під артобстріл.
Свою думку Світан висловив в інтерв’ю “24 каналу”.
За словами експерта, в Україні під час війни діють певні протоколи безпеки, за якими воєначальникам такого рівня наближатися до лінії фронту на дальність роботи армійської артилерії заборонено.
“Найімовірніше, Пригожин цього просто не знав, тому Залужного вже точно ніхто не міг накрити або його штаб ніхто не міг накрити у районі дії армійської артилерії, тому що він там ніколи у житті не з’явиться – немає такої необхідності, це раз. Друге, це протокол безпеки, який просто забороняє. Такого роду воєначальники є носіями механізмів діяльності армії, крім них, деякі рішення ніхто не може прийняти. Це стосується президента, глави Генштабу та ще кількох перших осіб держави”, – сказав Світан.
Він також зазначив, що відсутність Залужного у публічному просторі свідчить про серйозну роботу, яку зараз ведуть ЗСУ.
“Те що Залужний зараз не в ефірі, це підтверджує те, що з першої декади, з 6-7 травня, як тільки дозволила поверхня, ми почали наступ. Це моменти, які підтверджують, що протягом місяця будуть прориви у тих місцях, де ухвалить рішення генерал Залужний”, – зазначив Світан.
Експерт також попросив не сприймати всерйоз заяви Пригожина про ті чи інші дії Сил оборони України.
“Пригожину складно про це знати, це ж не африканців ганяти по савані. Це інше, це війна, яка ведеться не тільки між двома сільськими сортирами, в яких зараз зав’яз Пригожин. Війна ведеться на лінії фронту понад тисячу кілометрів із загальним кордоном понад дві з половиною тисячі кілометрів, через яку може зайти ворог, тому різні масштаби, дуже великі масштаби. Це масштаби, як між слоном і тарганом під плінтусом. Сприйняття дійсності просто різне”, – підсумував Роман Світан.
Також зазначимо, що запеклі бої в Бахмуті точаться вже на західних околицях міста, а тактична машина штурмових хвиль і килимового бомбардування рухається повільно, але невпинно, пише Олексій Мельник для NV.
При швидкості просування 50−100 метрів на добу, перспектива виходу вагнерівців на західні околиці міста є близькою та невідворотною за арифметичними розрахунками. Пригожин, імовірно, вже готується оголосити нарешті велику перемогу і продумує як би швидше зробити звідти ноги та врятувати цінні залишки своєї ПВК. Не факт, що саме так і буде.
Більш того, є вагомі підстави вважати, що «пригожинська перемога» колись згадуватиметься як синонім «Піррової перемоги». Прогнози, як відомо, справа ризикована, а тим паче під час війни. Але, певні спостереження за подіями навколо Бахмута можуть сприяти кращому розумінню, чому саме це місце перетворилося на епіцентр бойових дій, як ця битва вже вплинула на хід війни і може вплинути на її подальший перебіг.
Фактор Пригожина може стати однією із ключових причин російської поразки
Фактор Пригожина зіграв унікальну роль не лише в успішному для росіян штурмі міста. Його інноваційні підходи до комплектування штурмових загонів (в т.ч. за рахунок засуджених), методи мотивації (гроші і кувалда), тактика комбінованого застосування «гарматного м’яса» і професійних бійців (ефективне використання професіоналів), інформаційний супровід бойових дій (ресурсне забезпечення через вплив на суспільну думку) вже взяті на озброєння російською армією. Водночас, саме фактор Пригожина може стати однією із ключових причин російської поразки.
Хоча війна і є продовженням політики, але порушення хиткого балансу між політичними інтересами та військовою доцільністю створює величезні ризики поразки для тих, хто нехтує цим балансом. Такі ризики є особливо високими, коли домінують власні амбіції, які мають мало спільного як з національними інтересами, так і з загальним стратегічним задумом досягнення цілей війни (якщо вони взагалі присутні).
