Трирічний Владик Коновалов з Броварів хворий важким і рідкісним захворюванням: апластичну анемію надскладної форми. Його кров практично прозора, як вода, оскільки кістковий мозок навідріз відмовляється виробляти тромбоцити.
Уже півроку хлопчик живе лише завдяки щотижневим переливання донор ської крові. Лікарняна палата стала для нього звичною, він перестав боятися лікарів і уколів.
Владику терміново потрібна пересадка кісткового мозку від нерідного донора, яку можуть зробити тільки за кордоном.
В рамках нашого проекту "Допоможемо спільно" "Обозреватель" підключається до збору коштів на операцію для Владика, який проводить благодійний фонд "Таблеточки".
Страшний початок
Владик захворів в лютому 2016 року. Почалося все начебто нешкідлива – з синців на руках і ногах, так що ні лікарі, ні батьки в перший момент нічого жахливого не запідозрили. Але потім Владик став млявим, раптово до 40 підскочила температура, на стегні з'явився кривавий прищик, одне око набрякла кров'ю. Оскільки горло було червоне, лікар з "швидкої" порекомендував забризкувати горло; другий лікар прописав антибіотик. Але стан дитини за три дні сильно погіршився, він майже нічого не бачив і ослаб настільки, що не міг встати з ліжка. Батьки в паніці відвезли його в київську дитячу міську лікарню №1. А там насамперед зробили аналіз крові – і виявилися катастрофічно низькі показники всіх клітин крові. Фактично це було чудо, що дитина до сих пір живий – настільки стрімко розвивалася хвороба.
Хлопчик провів в реанімації п'ять днів, прив'язаний до ліжка, щоб не кидався. Мати, Юлію Коновалову, до нього не пускали. Дитина ридав цілими днями, намагаючись зрозуміти, куди поділася мама.
Жах ситуації поглиблювався ще й тим, що Владик і його сестра-близнючка Софія до того моменту отримували грудне молоко – мама вирішила годувати їх грудьми до трьох років. Природно, малюк був прив'язаний до матері ще міцніше, ніж його ровесники, давно забули про грудне вигодовування. І травма від розлуки була ще сильніше: після реанімації Владик навіть почав злегка заїкатися.
Привіт, палата!
За результатами обстежень викликаний з Охматдиту фахівець поставив Владику страшний діагноз: апластична анемія, найважче захворювання крові, навіть гірше лейкозу.
Шляхів лікування було два: пересадка кісткового мозку або хіміотерапія. Але в Україні роблять пересадку тільки від родинного донора. Ніхто з близьких в якості донора не підійшов, навіть сестра-близнючка. Тому Владику провели курс хіміотерапії, важкий і, звичайно, з масою побічних ефектів. Але через 120 днів поліпшень так і немає: кров хлопчика залишається рідкою, як вода.
Щотижня він приїжджає в лікарню на аналізи і переливання крові. "Привіт, палата!" – З посмішкою говорить він, входячи. А потім, після процедур, махає рукою: "До зустрічі, палата!". Тому що маленький Владик, по-перше, добре вихований дитина, а по-друге, йому хочеться, щоб палата була до нього понежней, завдавала поменше мук.
"Атмосфера в Охматдиті вбивча, – говорить Юлія Коноваленко, мама Владика. – Але я намагаюся якось розважити сина. Ми разом малюємо, він грає своїми улюбленими машинками, які приносить із собою (їх обов'язково стерилізують, щоб виключити можливість занести в палату інфекцію – адже імунітет після хіміотерапії відсутня і у Владика, і у інших дітей у відділенні). останнім часом ми вчимо англійську, щоб якось відволіктися: співаємо пісеньки, розучуємо віршики ".
Відразу після переливання Владик буквально оживає: рожевіють щоки, починають блищати очі. Дії донорської крові вистачає дня на чотири. Але у переливань є і побічний ефект: підвищений рівень заліза.
Білок, що зв'язує залізо, – феритин – накопичується в органах і тканинах, це дуже шкідливо для організму. Щоб вивести ферритин, потрібен препарат, який коштує 50 тис грн за упаковку і в Україні не продається.
Вимушена самотність
Як будь-який трирічна дитина, Владик не в змозі повністю усвідомити, що його життя постійно під загрозою і тому про багато речей доведеться забути аж до лікування. Наприклад, йому не можна бігати, тому що будь-який синець для нього небезпечний, не кажучи вже про порізі або рани: він може стекти кров'ю.
Йому не можна спілкуватися з іншими дітьми, тому що будь-який вірус, чи бактерія, будь-яка чужа чих можуть його вбити. Йому постійно доводиться приймати протигрибкові препарати і антибіотики. Нещодавно Владик підхопив банальне ГРЗ і через це кілька днів пролежав у важкому стані під крапельницею.
Через те, що вже більше півроку він не бачить інших дітей, Владик почав їх побоюватися – побачивши іншу дитину в лікарні, він тулиться до матері.
На вулицю малюк практично не ходить, тільки ввечері, коли діти вже сидять по домівках, і тільки в хірургічній масці.
"Але при всьому цьому Владик так хоче відчувати себе здоровим і радіти життю! – З сумний посмішкою говорить Юлія Коновалова. – Він бігає навіть при рівні гемоглобіну 60. Пам'ятаю, під час вагітності у мене був гемоглобін 90, і я пластом лежала, а він носиться.
Владик дуже добрий, ввічливий хлопчик, – продовжує Юлія. – Завжди допомагає мені розвішувати білизну, подає по одній дрібнички з тазу, а я вішаю. Вони з Софією обов'язково миють за собою посуд, і я дозволяю: вони дуже акуратно миють, ще нічого не розбили. Владик завжди за все дякує: "Мамочка, величезне спасибі". Такий культурний, щедрий, добрий. Виховую його для якоїсь хорошої дівчинки, майбутньої нареченої ".
Але зараз його єдина подружка – сестра Софія. "Не хочу ніяких наречених, – сміється Владик у відповідь на мамині жарти, – моя наречена Софія, а все інші дівчинки противні!"
Брат і сестра один одного люблять, як всі двійнята. Софії важко зрозуміти, чому не тільки Владику, але і їй не можна бігати (щоб не провокувати брата), але вона старається.
Єдиний шанс
Єдиний шанс Владика на одужання – пересадка кісткового мозку. В даний момент в міжнародній базі донорів шукають нерідного донора для пересадки. Батьки заплатили за пошук заставу – 5 тис євро – і чекають результатів.
Сама операція коштує 140 тис євро в італійській клініці, вже погодилася прийняти дитину. Десяту частину суми батьки Владика зуміли зібрати самі. Але інше їм не під силу: батько, Дмитро, працює водієм-охоронцем, мати Юля в декретній відпустці (раніше працювала адміністратором в супермаркеті).
Владик дуже хоче жити. У нас є можливість подарувати йому життя.
Щоб перевести гроші на рахунок фонду "Таблеточки", який опікується Владика Коновалова, потрібно зайти на сайт "таблеток" і зробити пожертвування, вказавши у відповідній графі ім'я і прізвище дитини: Владик Коновалов. А ось сторінка з його історією на тому ж сайті.
