Весь трагізм свого становища та обставин, в яких вони опинились, російські окупаційні війська, бойовики так званих квазіутворень та мобілізовані на окупованій частині Донбасу, які перебувають на правому березі Дніпра у Херсонській області, усвідомили лише нещодавно. Ні втримати Херсон, ні зберегти життя у них шансів та ресурсів немає.
Як розповіли джерела 24 каналу в розвідці, напередодні початку контрнаступальних дій сил оборони України російське командування достатньо швидко переїздило з правого берега Дніпра на лівий, але при цьому перекидало чималу кількість резервів для покращення ситуації та спроб утримання Херсону.
Для генералів не було секретом, що у випадку остаточного знищення мостів та взяття ліній комунікацій під вогневий контроль з боку ЗСУ, вони не зможуть постачати на передову ані боєкомплект, ані їжу. Але й на виконання “жесту доброї волі” у путіна не погоджувалися.
Вище військово-політичне керівництво росії під час аналізу ситуації на правобережжі Херсонщини вирішили, що перекидання смертників у своєрідну пастку буде найкращим рішенням для збереження єдиного захопленого під час повномасштабної війни обласного центра. Російські генерали втекли з Херсона, але посилили своє угруповання попри розуміння того, що шансів на виживання у солдатів практично не буде. У путіна розсудили, що здача стратегічно значущого міста буде величезним політичним ляпасом для всієї москви. Тому замість відступу та уникнення фактичного оточення угруповання росія навпаки збільшила кількість особового складу на правому березі Херсонської області,розповіли в розвідці.
Там підкреслюють, що саме з цієї причини у пастці опинилися деякі “елітні” підрозділи загарбницької армії, чимала кількість бойовиків так званих “ДНР” та “ЛНР”, а також багато мобілізованих на Донбасі цивільних.
Попри те, що командування цілком розуміло, що ніякого нормального забезпечення у війська не буде, вони продовжували вішати на вуха вермішель, обіцяючи, , що у разі чого до них прибуватиме підкріплення, що штаби ніколи не допустять зриву постачання всього необхідного.
А путін тим часом вирішив утримати свої політичні здобутки за будь-яку ціну, суворо заборонивши командуванню дозволяти терористичним військам відступати з позицій та зберігати своє життя.
Всі ці чинники призвели до того, що у перші ж дні контрнаступу чимале угруповання зведеного окупаційного війська опинилося у безвихідній ситуації. Застосовувати тактику вогневого валу загарбники не деяких ділянках фронту не могли через брак боєприпасів. Спроби привезти нові снаряди не призвели ні до чого, окрім знищення колон із вантажем. Як і можна було легко спрогнозувати, разом із БК в окупантів та терористичних військ достатньо швидко почали закінчуватися їжа та вода. Через це у певних підрозділах почалися бунти. Фактично весь задум російського командування щодо оборони правобережжя Херсонщини полягав у тому, аби перекинути під областний центр більше людей та змусити їх відчайдушно боротися за своє життя. Через постійне накачування пропагандистськими наративами на деяких позиціях загарбники та бойовики подекуди бю’ться до останнього, як загнані у кут звіри,-кажуть у розвідці.
Після такого розвороту подій спалахнули бунти, які російським офіцерам гасити стає дедалі важче. Терористи так званих “ДНР” та “ЛНР”, а також мобілізовані на Донбасі здебільшого втратили бойовий дух та почали вимагати від керівництва, аби їх в якийсь спосіб переправили на інший берег Дніпра.
Що ж стосується строковиків та контрактників ЗС росії, то вони також не відчувають піднесеного настрою від власних перспектив. Деякі окупанти дзвонять рідним та пояснюють їм, що додому вони вже не повернуться. Втім, попри те, що ситуація на Херсонщині є не дуже позитивною для всього зведеного загарбницького війська, в окупантів все одно розквітає дідівщина. Навіть у фактичному оточенні російські військові продовжують ставитися до жителів Донбасу як до людей другого сорту. У випадку прориву позицій, ворожі десантники змушують бойовиків ОРДЛО залишатися та прикривати власний відхід,-кажуть джерела.
Ба більше, у розвідці пояснюють, що тих мобілізованих, які бунтують та не хочуть брати участь у бойових діях, під страхом смерті женуть на передову загородзагони кадировців. При цьому перед роздачею магазинів із патронами мобілізованим забороняють здаватися у полон.
