Нещодавнє звільнення голови Донецької області Павла Жебрівського наробило чимало галасу у пресі та українській політиці. Сама політик стверджує, що це було його особисте рішення й заяву написав за власним бажанням. Проте, що саме спонукало політика піти з цієї посади ніхто не знає.
Сьогодні редакція Корупція.Інфо розповість вам хто ж такий насправді Павло Жебрівський.
Почав свій шлях в українську еліту Павло Жебрівський ще на початку дев'яностих. До цього, в радянські роки Павло Іванович був простим радянським ментом – слідчим. А от на початку 90-тих у кар'єрі Жебрівського починаються круті зміни.
Павло Іванович в ту пору займався підприємницькою діяльністю. Спочатку йому належало кілька дрібних ПП, чим вони займалися, вже не знає ніхто. Але минуло кілька років і його рідна старша сестра Філя «розкрутила» свій завод. Варто зазначити, що починала ця жінка з простого бухгалтера, проте за короткий термін вона стає спочатку фінансовим директором тодішнього заводу імені Ломоносова, а згодом й власницею цього ж завод. Такий крутий кар'єрний стрибок Філя Жебрівська завдячує тісним зв'язком з Юрієм Спіженко, тодішнім міністром охорони здоров'я України. Після цього завод Ломоносова перейменовують у "Фармаком", а Павло Жебрівський очолює кілька підприємств, що пов'язані з «Фармаком».
Серед них АТ «Фармація 2000», яке займається оптовою та роздрібною торгівлею медпрепаратів, і ПП «Ян» і Мар'янівський склозавод, який займається продажем і виробництвом склотари для ліків. Тобто, по суті, знаходиться в орбіті бізнесу своє сестри.
У 2002 році Павло Жебрівський вирішив піти в депутати. Він пройшов в Раду по житомирському мажоритарному округу і тут же увійшов в Нашу Україну. Тоді ж, на початку 2000-х Павло Іванович прийняв рішення, яке до сих пір впливає на його життя. Він став першим заступником голови новоствореної партії «Солідарність», а головою цієї партії став ще молодий тоді Петро Порошенко. З того часу Жебрівський потрапив в орбіту Петра Олексійовича, де і знаходиться дотепер. До речі, по Житомирському виборчому округу він йшов, як Жебровський. Букву «о» на «і» він змінив вже бувши вхожим в націоналістичні сили, представлені у Верховній Раді.
У Верховній Раді Павло Іванович отримав посаду заступника голови Комітету з питань охорони здоров'я. Тобто став людиною, який має можливість лобіювати інтереси своєї сестри безпосередньо. Власне, він їх і лобіював. Всі роки його роботи в вищевказаному комітеті в Україні процвітав легальний продаж наркотичного препарату «Трамадол». І всі ці роки громадські організації жодним чином не могли домогтися заборони цього наркотику.
Заборонили, а точніше взяли під контроль, його тільки в 2008, коли Жебрівський вже не працював в цьому комітеті. Однак ще якийсь час міліція чудесним чином обходила стороною аптеки в яких продавався Фармаковський Трамадол. А через деякий час «Фармаком» випустив на ринок іншої наркотичний препарат «Тропикамид», краплі для очей, які наркомани почали вживати внутрішньовенно. Втім, Павло Іванович до того перейшов в більш цікавий з фінансової точки зору бюджетний комітет. Хоча і тут інтереси сестри не забував. Держава закуповувала у "Фармакаому" інсулінові, кардіологічні та інші препарати. Причому інші виробники аналогічних препаратів були просто прибрані з ринку.
Під час Помаранчевої революції Павло Жебрівський на хвилі «діоксинового» скандалу увійшов слідом за Петром Порошенко в число «любих друзів» Ющенка. Згодом його відправили на посаду губернатора рідної Житомирщини, але ненадовго. На дострокових виборах 2006 року він знову повернувся до Верховної Ради.
В серпні 2014 року Жебрівський відправляється в зону АТО простим старшим сержантом в складі Новоград-Волинського 54-го окремого розвідувального батальйону. Про це досить багато говориться в пресі. А от про те, що він там на Донбасі робив – невідомо, можливо, це військова таємниця. Однак, не минуло й півроку, як "простий солдат" сідає в крісло начальника відділу по боротьбі з корупцією Генеральної прокуратури. До появи там Павла Івановича такого відділу не існувало, тому пліткували, що його придумали спеціально для нього.
Говорили, що Порошенко на цю посаду свою людину ставив не просто так. Нібито, це був трамплін в крісло шефа Національного Антикорупційного бюро, куди повинен був Павло Жебрівський сісти після розкрутки декількох потужних корупційних скандалів в самих верхах. Але далі щось пішло не так і Павло Іванович йде на посаду генерал-губернатора Донецької області.
Зараз досить активно обговорюють його звільнення, ось деякі з ймовірних причин:
За версією політолога Вадима Карасьова, Жебрівський вирішив звільнитися через початок операції Об'єднаних сил. З її початком голова військово-цивільної адміністрації фактично втратив повноваження в регіоні.
"Після початку операції Об'єднаних сил уся влада в регіоні сконцентрувалася в руках оперативно-об'єднаного штабу. Жебрівський, як людина з великим політичним досвідом і великими політичними планами, визнав безглуздим далі перебувати на чолі військово-цивільної адміністрації", – зазначає Карасьов.
На думку екс-депутата Ради Єгора Фірсова, звільнення Жебрівського пов'язане зі стартом у країні виборчої кампанії.
"Павло Жебрівський не захотів займатися брудною справою Порошенка – фальсифікувати вибори", – прокоментував екс-нардеп.
За його словами, в Адміністрації президента вважають, що керівником обласного штабу на виборах має бути губернатор.
"Згідно з останніми соціологічними опитуваннями, рейтинги Порошенка падають, тому йому нічого не залишається, як спиратися на адмінресурс в особі губернаторів і керівників державних районних адміністрацій", – вважає Фірсов.