Відсоток знищення іранських БПЛА-камікадзе Shahed-136 зростає, що було цілком очікуваним.
Наприклад, сьогодні Росія знову атакувала Одесу іранськими дронами-камікадзе. Цього разу їх було три. Усі збила українська система протиповітряної оборони.
Ці драндулети нічим не відрізняються від російських, які ЗСУ збивали пачками, за єдиним винятком – вони несуть потужну, смертоносну бойову частину, зазначає експерт групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко.
В іншому відпрацювання ППО алгоритмів протидії було справою часу. Як свого часу проти російських ракет, ефективність знищення яких зростала буквально на очах.
Зате тепер можна говорити про те, що Shahed-136 має граничну ефективну дальність застосування 150-170 км, а ніякі не 2 000 км як зазначено у відкритих джерелах і чим залякували.
Shahed-136 має інерційну систему наведення. Це знижує його точність, що залежить від цілого ряду супутніх умов.
Shahed-136 не є серійним БПЛА. Те, про що в принципі здогадувались, оскільки серійного виробництва таких озброєнь Іраном не наголошувалося. Лише імітація присутності такого провадження.
Збирається Shahed-136 явно вручну, причому у кустарних умовах. Якість складання та використовуваних елементів дуже низькі.
Ця обставина свідчить, що Shahed-136 немає у багатотисячній кількості. У найкращому разі кілька сотень.
Із цього випливає, що Іран не міг передати росії дуже велику партію БПЛА-камікадзе. Ні про які тисячі Shahed-136 не йдеться! Але це вже не так важливо. Підвищуючи ефективність їхнього знищення, ми нівелюємо цю нікчемну угоду.
Проте не слід недооцінювати дані драндулети з крильцями і спостерігаючи за тим, як все ефективніше працює ППО, ігнорувати сигнали повітряної тривоги.
Про іранські безпілотники заговорили позаторік улітку, хоча розробку власних БПЛА Тегеран розпочав ще у 1980-х роках. Через санкції Іран був відрізаний від сучасних технологій і став, як розповідає кореспондент АрміяInform Олександр Козубенко, на звичний для подібних країн шлях — виробництво власної продукції на основі вкрадених зразків.
«Результати з’явилися дуже вчасно для росії: нові зразки озброєння до Корпусу вартових революції передали у 2020 році. У грудні 2021 року було представлене відео застосування безпілотних літальних апаратів «Шахід» (Shahed-136) та їхня мобільна пускова установка, замаскована під кузов самоскида», – каже пан Козубенко.
Усе це відбувалося під час навчань «Великий пророк 17», де іранці також продемонстрували імітацію комбінованого пуску оперативно-тактичних і балістичних ракет по ізраїльському ядерному дослідницькому центру.
«Але існують свідчення використання таких безпілотників і в реальних умовах, зокрема в липні 2021 року під час атаки на нафтовий танкер MT Mercer STREET», – додає журналіст.
Загалом, продовжує Олександр Козубенко, Іран надає великого значення розвитку бойових дронів — тактичних, стратегічних, розвідувальних, ударних.
«Ізраїльська розвідка підтверджує, що тегеранська промисловість має певні успіхи в цій галузі, незважаючи на жорсткі міжнародні санкції. Поки Тегерану недоступне проєктування й масове виробництво власних літаків, але вкрадені іноземні технології дозволяють працювати з «полегшеним варіантом» — безпілотниками», – акцентує кореспондент АрміяInform.
Крім того, він звертає увагу на те, що у спадок «вартовим революції» досталися потужності колишніх військових заводів шахського Ірану, завдяки яким були спроби будівництва й літаків.
«Умільці з Іранської літакобудівельної промислової компанії збирали копії американського Northrop F-5 — реактивні літаки Saeqeh та Azarakhsh. Цікавий факт: Іранські літакобудівельники копіювали й українську продукції, хоча і легально. Їхній пасажирський літак IrAn-140 заснований на нашому Ан-140, – розповідає пан Козубенко. – Увагу на БПЛА Іран звернув після війни з Іраком і 1988 року створив власну «безпілотну» програму, яка принесла свої плоди через 15-20 років. Станом на 2019 рік, за даними Центру дослідження військових безпілотників Бард-коледжу (США), Іран мав до 200 БПЛА різних класів: від простих квадрокоптерів до високотехнологічних аналогів турецького Bayraktar TB2.