Хоча зусилля Росії мати важелі впливу на Європу не зовсім вдалися, вони також не зовсім провалилися. Субкультура тих, хто “розуміють” Володимира Путіна, процвітає поза мейнстрімом.

Видання The Economist пише про європейських “корисних ідіотів” Володимира Путіна, які просувають наративи Кремля на Заході та шкодять Україні. Видання вказує, що крайні праві та крайні ліві партії, які часто мають багато розбіжностей, але сходяться у вимогах миттєвого “миру” в Україні, який “фактично винагородив би російську агресію окупованою територією”.

Ці “буркотуни”, як пише The Economist, почали оскаржувати масштаб допомоги своїх урядів Україні, яка до лютого цього року склала понад 60 мільярдів євро економічної та військової допомоги від Брюсселя та окремих членів ЄС і 70 мільярдів євро, якщо додати Велику Британію, що приблизно дорівнює вкладу Америки.

Видання вказує на цинізм ЗМІ та інтелектуальних кіл, які готові ігнорувати докази імперських намірів Росії, та натомість скаржаться щодо “втягування Європи в те, що вони розглядають як проксі-війну між Америкою та Росією, або, можливо, якщо міркувати більш грандіозно, між Америкою та Китаєм”.

Попри численні санкції Заходу, у Росії, як і раніше, багато “друзів”.

До помічників Путіна входять кілька європейських урядів. Прем’єр Угорщини Віктор Орбан – один з найбільш очевидних посіпак Путіна, пише The Economist.

Видання нагадує, що Орбан неодноразово критикував підтримку України Заходом, а його уряд продовжував імпорт російського газу до Угорщини.

Уряд Орбана також відмовляється дозволити транзит зброї, наданої Україні угорськими колегами по НАТО та ЄС.

Австрія теж відсторонилася від боротьби, посилаючись на те, що вона не є членом НАТО і відіграє роль мосту між Сходом і Заходом, пропонуючи мало допомоги Україні, незважаючи на те, що її торгівля з Росією різко зросла.

Греція, ще один член ЄС, дотримується санкцій ЄС, але не хоче посилювати обмеження на транспортування російської нафти, можливо тому, що грецькі фірми отримують великі доходи від цієї торгівлі.

Посилаючись на свій хвалений нейтралітет, Швейцарія за допомогою місцевих законів блокує постачання зброї в Україну, включаючи 96 законсервованих танків “Леопард”, що стоять в Італії, які, як виявилося, належать приватній швейцарській фірмі.

Видання пише, що міцна європейська єдність щодо підтримки України може розсипатися.

Словаччина, наприклад, була життєво важливим каналом для західної допомоги та нещодавно надала Україні винищувачі МіГ-29. Але опитування показують, що партія Роберта Фіко, русофільського лівого, який звинуватив “українських фашистів” у провокуванні Путіна, швидше за все, переможе на виборах у вересні.

Франція є стрижнем як НАТО, так і ЄС. Але нещодавно парламентська комісія Франції розкритикувала Марін Ле Пен, найближчого суперника президента Еммануеля Макрона на торішніх виборах, за те, що вона повторювала російську пропаганду після анексії Криму у 2014 році.

Ле Пен завзято заперечує, що її захист Путіна має будь-яке відношення до кредитів у розмірі 9 мільйонів євро, які її партія отримала від банків, контрольованих Росією.

Німеччина, як і Франція, видається надійною опорою. Проте партія “Альтернатива для Німеччини”, яку глава внутрішньої розвідки країни прямо назвав пропагандистом російських наративів, набирає обертів в опитуваннях виборців.

Хоча громадська підтримка допомоги Україні в Німеччині залишається сильною, тенденція може піти на спад через таких таємних союзників Путіна.