Рішення прo відступ окупантів з лівого берега Дніпра в Херсонській області лежить у російського командування на столі. Однак його ще не ухвалено. Говорити про “жест доброї волі” поки що зарано.
Таку думку озвучив військовий оглядач Денис Попович в ефірі українського телеканалу. Коментуючи повідомлення про те, що російські військові просять так звану “місцеву владу”, колаборантів, збирати цінні речі, документи та евакуюватися ближче до Криму, Попович зазначив, що це, найімовірніше, запобіжні заходи.
“Я думаю, що евакуація колаборантів за розпорядженням місцевої окупаційної влади — це, скоріше, запобіжний захід, ніж підготовка до “жесту доброї волі”. Хоча, якщо згадати повідомлення кілька тижнів тому про те, що там відбуватиметься перегрупування, на лівобережжі Херсонської області, можна припустити, що таке рішення про відступ вже на столі в російського командування. Однак поки що його не оголошують. Тобто хтось на якомусь рівні вирішив оголосити і заявив про перегрупування. Але потім вдарили по руках, і це повідомлення дезавуювали. Однак воно вже на столі”, — вважає експерт.
Водночас Попович припускає, що остаточне рішення про відступ ще не ухвалено.
“Противник намагається нас скинути в Дніпро, атакує плацдарм Сил оборони України біля Кринок, зокрема авіаційними бомбами, намагається вичавити нас із цього населеного пункту”, — сказав оглядач.
Він також зазначив, що треба враховувати і той факт, що там, як і раніше, зберігається чисельна перевага російської армії.
“За деякими даними, тільки проти одного українського плацдарму в Кринках було висунуто близько двох бригад російської армії. Це дуже суттєва сила, враховуючи те співвідношення, яке там утворилося. Тому говорити про підготовку “жесту доброї волі” поки не поспішаємо”, — наголосив гість ефіру.
Однак той факт, що колаборантів евакуюють, свідчить про те, що противник чудово усвідомлює ту небезпеку, яка над ними нависла, резюмував Попович.
Нагадаємо, як розповів військовий експерт, засновник благодійної організації “Реактивна пошта” Павло Нарожний, українська армія успішно просувається на лівому березі Дніпра в Херсонській області. Українські морські піхотинці зайняли три плацдарми. Захисникам важливо вибити російських окупантів з Олешок.
“Морська піхота України повідомляє офіційно про те, що з’явилося три плацдарми на лівому березі біля Херсона. Один — населений пункт Кринки і Козачі Лагері. Тут розташована найбільша в Європі пустеля Олешківські піски. Це коло приблизно 45-50 км у діаметрі, на ньому тільки пісок. У радянські часи їх використовували як полігон для бомбометання, тренувалися скидати бомби. Закріпитися там нереально, бо це один суцільний пісок. На схід від Кринок розташована Нова Каховка, на захід — Олешки, районний центр”, — розповів він.
Експерт пояснив, чим важливі Олешки. Вони розташовані через річку від Херсона, і окупаційна російська армія обстрілює звідти Херсон артилерією. Буквально щодня прилітає 30-40 снарядів, а також авіаційні бомби.
“Тому українській армії вкрай важливо відкинути окупантів з Олешок. І вже є повідомлення від російських воєнкорів, що російська адміністрація з Олешок втекла в Копані — невелике село, приблизно за 20-25 км від Олешок. Для української армії вкрай важливо відрізати Олешки від лінії постачання. Така лінія постачання одна — автодорога і залізниця, яка йде до Олешок через Раденськ (село біля Олешківських пісків). Але це тактичні цілі”, — каже Нарожний.
Нарожний додав, що сьогодні було опубліковано відео (автор, найімовірніше, хтось із морської піхоти), як звільняється черговий населений пункт. Населення зустрічає з квітами тощо.
“Тобто український наступ на цьому відрізку фронту триває успішно. Українська армія просувається. Росіянам, щоб зупинити цей наступ, потрібно перекинути якісь боєздатні війська з інших відрізків фронту. Чи то з Мелітополя, оголивши його, чи то з Авдіївки, де тривають нескінченні “м’ясні штурми”, але там не помічена боєздатність десантури або морської піхоти. Єдине місце, звідки їх можна взяти, — з-під Роботиного, Токмака. І поки що все виглядає так, що українська армія успішно просувається на лівому березі Дніпра”, — резюмував Павло Нарожний.