Росія вже тривалий час залучає ув’язнених до своєї армії, що викликає додаткові конфлікти з командуванням. Про це повідомила Ольга Романова, голова благодійного фонду «Русь сидящая». Вона зазначила, що значної різниці між мобілізованими, контрактниками та ув’язненими фактично немає.

«Мобілізовані та контрактники з волі мало чим відрізняються від зеків. Це люди з незначною освітою, які жили в регіонах без соціальних ліфтів і з жахливими умовами. Єдине, що люди не з тюрми – трохи більше соціалізовані. У зеків є більше негативного досвіду,» – зазначила Романова.

Вона підкреслила, що більшість мобілізованих та контрактників походять з тих самих регіонів, що й ув’язнені, де люди стикаються з важкими життєвими обставинами та відсутністю перспектив. Через це ці групи мають схоже соціально-економічне становище та рівень освіти. Єдина відмінність між ними – у трохи вищому рівні соціалізації у тих, хто не був у тюрмі, тоді як у зеків накопичилося більше негативного досвіду.

При цьому окупантів, які не були в тюрмі, часто кидають в підрозділи зеків. Це стається тоді, коли хтось «проштрафиться».

Як наголосила Романова, і в мобілізованих та контрактників, і в зеків є проблеми з командуванням. Вони всі скаржаться на офіцерський склад.

«Всі кажуть, що є проблеми щодо взаємодії з командирами. Особливо із зеками. Командири не можуть знайти з ними спільної мови. Вони не здатні приструнити ув’язнених»,
– сказала Романова.

Цікаво, що в Росії є тенденція, коли впливові зловмисники йдуть до армії. Вони стають командирами та перетягують до себе своїх людей.

Зазначимо, що Генштаб повідомив, що втрати окупантів перевищили пів мільйона. Росія втратила ефективні регулярні війська на початку повномасштабного вторгнення і компенсувала це залученням маргіналів.

Приватні військові компанії, козачі організації та мобілізація на окупованих територіях знизили невдоволення при частковій мобілізації. Іван Тимочко, голова Ради резервістів Сухопутних військ ЗСУ, зазначив, що мобілізацію проводили в регіонах з низьким рівнем життя та освіти. Окупанти намагалися утримати лінію фронту, але масово втрачали бронетехніку.

«Росіяни щодня втрачають 1000–1200 осіб. За рік це ще близько 400 тисяч втрат, досягнувши загалом 900 тисяч вбитих і поранених. Це те, що ми фіксуємо,» – сказав Тимочко.

Що цікаво, у 2023 році Росстат зафіксував надзвичайно цікаву цифру, яку невдовзі прибрав із сайту. Мовилося про те, що в Росії різко зросла кількість осіб з інвалідністю першої та другої групи – до 2 мільйонів.

Відповідно ці люди стають додатковим навантаженням на соціальну та медичну складову, адже потребують навіть мінімального забезпечення та догляду.

Якщо полічити втрати ворога вбитими, пораненими й інвалідами – 500 тисяч, 400 тисяч та 2 мільйони – вийде майже 3 мільйони осіб, яких більше не зможуть залучити у війну проти України.

Призвати можна навіть 20 мільйонів, але на кожного військового потрібно як мінімум 5 – 10 людей у тилу, які мають забезпечувати діяльність введення боїв чи участь регулярної армії у війні.

На території України воюють понад 600 тисяч російських військових. Загалом же армія країни-агресорки складає близько 2 мільйонів осіб. Тобто за будь-якої мобілізації росіяни мусять поповнювати війська з урахуванням того, що утворилися додаткові кордони з країнами НАТО: Фінляндією, Норвегією, Латвією, Естонією, Литвою та Польщею.

Росія втратила у країнах Балтії станції, які закачували паливо та нафту для експорту. Для того, аби посилити торгівлю чи будь-який інший вплив на цьому напрямку, окупантам потрібно посилювати військовий складник.

Уже були певні спроби, як-от намагання відсунути кордон. Утім, це виклики, які збільшують навантаження на людський ресурс у Росії, зокрема, на фінансову та військову складову. Це те, що не можна вирахувати на даному етапі, проте сильно шкодить запасу міцності.