Полонені російські шпигуни визнали, що армія Російської Федерації діє в Україні, як фашисти.

Про це інтервенти заявили вдень у середу, 9 березня, на пресконференціЇ у Києві.

Журналісти запитували полонених, що вони відчувають, коли вбивають українських дітей і мирних жителів.

Після цього впродовж кількох хвилин російські полонені мовчали, похиливши голови.

“У такій ситуації ми фашистами виходимо. Гинуть мирні люди, люди похилого віку просто так, тому що так хотілося сильним світу цього”, – сказав російський військовий Максим Черник.

Так само журналісти уточнювали, що буде з військовими РФ, які вийшли на публічну пресконференцію, після того, як вони повернуться в Росію.

“Ми не знаємо, абсолютно не знаємо”, – відповіли окупанти.

Також полонені російські військові поділилися деталями із зони бойових дій. Українські військові розбили 15 окрему мотострілецьку бригаду окупантів.

За словами одного з полонених, російські військові з 15 окремої мотострілецької бригади разом з технікою застрягли в болотах, не знаючи місцевості. Там їх повністю розгромили українські військові.

“Приблизно о 2 годині ночі ми почули в радіоефірі, що 15 окрему мотострілецьку бригаду, нашу бригаду, повністю знищили. Вони десь їздили, застрягли. Ймовірно, не знали маршрутів і загрузли. По радіоефірі ми почули, що в них почався обстріл. Бригаду повністю знищили”, – сказав один з полонених.

Також військові розповіли, що уже після того, як здались у полон українській армії, перебуваючи в госпіталі, чули як РФ продовжували бомбардувати місто, житлові квартали.

“Коли ми перебували в госпіталі, ми весь час чули обстріли важкої артилерії Росії, а також бомбардування літаками по госпіталях, навчальних закладах, дитсадках, медзакладах”, – розповів полонений Галкін Сергій.

За його словами, літаки постійно скидали бомби, прибували нові. Нескінченний шквал вогню був, з найтяжчої техніки залпового вогню, артилерійських систем – бомбардування тривали нескінченно.

Нагадаємо, на пресконференцію в агенцію “Інтерфакс” привели 10 російських військових, які вирішили добровільно здатися в полон. Усі стверджували, що з ними добре поводилися і дали подзвонити рідним. Окрім цього, кілька полонених зазначили, що не хочуть повертатися в Росію й переживають за свої сім’ї.