У російській армії діє примусова система — покарань, принижень, насильства і страху. Це те, на чому тримається все російське угруповання на Донбасі. Так себе поводять командири стосовно мобілізованих, а в ПВК “Вагнер” це взагалі в порядку речей. Про це повідомив речник Східного угруповання військ Збройних сил України Сергій Череватий.

“Як у будь-якої живої людини є страх, є небажання йти, коли ти бачиш, що тебе кидають, ряд за рядом іде і вони бачать, що їхні товариші гинуть. Але примусова система таких, скажімо, покарань, принижень, насильства, страху — це зараз головне на чому тримається все угруповання на Донбасі. Це точно. Тобто командири так себе поводять стосовно мобілізованих. А в ПВК “Вагнер” там взагалі це в порядку речей, коли вони пускають уперед просто як гарматне м’ясо, щоб розкрити наші позиції, щоб виснажити нашу оборону. Тому що дуже важко цілодобово дивитися за цим полем, сірість така, не видно. Обчислювати ці групи і знищувати їх, намагаємося спостерігати і знищувати на далеких підступах, коли підходять уже ближче, тоді вже їх накривають вогнем із кулеметів, стрілецької зброї”, — сказав він.

За словами Череватого, у російських окупантів моральний стан не найідеальніший.

“Але поки система насильства і плюс накладена на менталітет російський, який терпить до останнього, і у них рабська психологія, у них виходу немає. Вони за великим рахунком розуміють, що загинуть. Але у тих же “вагнерівців” вихід невеликий — якщо ти повернувся назад, то покарання одне — це смерть. Тобто розстріли, у них є 5 пунктів, і один із них — це кинути зброю, відступити без команди і здатися в полон. Це одразу ж смерть без питань. Плюс алкоголь і сексуальне насильство. Але бойових це три головних”, — додав речник Східного угруповання військ ЗСУ.

За його даними, за цю добу на Бахмутському напрямку загинуло понад 80 росіян і понад 90 поранено.

“Статистика в районі 100 уже довгий час крутиться. Бувало залежно від оперативної обстановки 50-70-80-100-120 тільки вбитими на одному рівні за одну добу. Тобто армійську роту вони можуть втратити тільки на Бахмутському напрямку вбитими і поранених плюс-мінус стільки ж”, — повідомив Череватий.

Щодо охочих здатися в полон, то, як каже речник Східного угруповання військ ЗСУ, бажання у росіян точно є, але це важко здійснити через умови.

“По-перше, ти не підеш по полю з піднятими руками, особливо коли проводиться з ними найжорстокіша робота демонстративної страти, до того ж страти нелюдські, не тільки розстріли. Кувалдами та іншими методами жорстокими. Пригожин створює себе, йому не хочеться просто кримінальником бути. Він створює собі такий типу ордену асасинів. Примус, страх і головний страх — страх смерті. Коли він іде вперед, він, напевно, так думає, я не можу сказати точно, що в мене є якийсь мінімальний шанс проскочити, коли я йду вперед. Назад повертаються — це 100% смерть. Це якщо говорити по Бахмутському напрямку, де головною атакувальною силою є “вагнерівці”. Тому ось така в них логіка. Звісно, як будь-які люди вони бояться, і вони хотіли б, напевно, від цього піти. Але поодинокі випадки є, коли в них створюються умови, коли є можливість здатися в полон, звісно, вони здаються, але для масово важко, тому що сама місцевість не дозволяє”, — підсумував Сергій Череватий.

Речник Східного угруповання військ Збройних сил України Сергій Череватий заявив, що окупанти дещо змінили тактику поблизу Бахмута. Вони вже не діють в складі ротних чи батальйонних тактичних груп, а розбиваються на дрібніші групи до 20 осіб. І намагаються наблизитися до передових позицій задля стрілецьких боїв.

Про це 24 каналу розповів військовий експерт Андрій Харук. За його словами, перехід росіян до дій малими групами під Бахмутом простежується вже певний час.

Чому окупанти змінили тактику під Бахмутом
На думку Харука, в російських окупантів бракує командирів середньої ланки, які могли б керувати ротними чи батальйонними тактичними групами. А командирів низової ланки у них якраз достатньо.

Тут варто пригадати повідомлення у ЗМІ, що Росія може планувати пришвидшений випуск з місцевих військових вишів на перший квартал наступного року. Ці молоді лейтенанти мають замінити командирів взводів, які підуть командувати вже ротами.

Росіяни не можуть зараз через брак досвідчених обстріляних офіцерів керувати чи планувати бойові дії на рівні вище, ніж штурмова група рівня взводу чи посиленого взводу,
– вважає Харук.

Багатьох попередніх командирів середньої ланки вдалося успішно знищити під час бойових дій.