На відміну від росіян, українські сили під час свого контрнаступу будуть ретельно стежити за реакцією ворога на ті чи інші військові стратегії. Таку думку в коментарі Sky News озвучив аналітик з питань оборони і безпеки Майкл Кларк.

Аналітик упевнений, що український контрнаступ буде супроводжуватися безліччю неправдивих цілей, спроб і випробувань.

Він припускає, що українські захисники можуть чинити тиск на росіян в районі Кремінної, Соледара, Бахмута, Авдіївки та Вугледара з метою подивитися, як на ці локальні операції реагуватимуть росіяни. Тільки після цього, вважає Кларк, стане ясно, де Україна справді буде намагатися прорвати лінію фронту.

Що стосується ситуації в Бахмуті, аналітик припускає, що українські сили оборони намагаються відрізати російські війська, розташовані в центрі південно-східного міста, оточивши їх з півночі і півдня

“Можливо, йому (ватажкові ПВК “Вагнера” Пригожину – УНІАН) доведеться піти з Бахмута, взявши сім восьмих міста”, – зазначає експерт.

У Росії активно народжуються флюїди страху після кожного успішного кроку українських Сил оборони і провалів ЗС РФ. Росіяни це бачать. А провали армії РФ не додають сміливості російським солдатам, вони замислюються про сенс війни. Таку думку висловив експерт з питань безпеки Іван Варченко.

“Флюїди страху насправді зараз активно з українських фронтів народжуються просто в Росії після кожного успішного ходу українських Сил оборони і після низки, звісно ж, неуспішних і провальних дій, які проводить Росія. Ми пам’ятаємо цей тривалий масштабний великий наступ Росії, що розпочався напередодні Нового року і тривав понад 100 днів практично, поки абсолютно остаточно не захлинувся у квітні. Це ж спостерігали росіяни, вони жували цю жуйку”, — сказав він в ефірі телеканалу FREEДОМ

Як приклад, Варченко навів інформацію про бій за український стадіон у місті-герої Бахмут Донецької області, яка щодня на телеканалах, в ефірах подавалася росіянам, що “велика російська армія черговий тиждень веде війну”.

“Коли це говорилося один раз із великим пафосом на телеканалі, це, звичайно ж, росіянин розумів, що це реально могутня російська армія десь веде бій за будинок імені Павлова зразка тільки не 1942 року, а зразка сьогоднішнього дня. І в цих міфах у нього десь там ще могли проявлятися якісь почуття до великої російської армії. Але коли це тривало не один день, а багато днів про один і той самий стадіон йшлося або про одну і ту саму вулицю, це навіть найдурнішого росіянина і колективний російський, з дозволу сказати, розум змушувала якось замислюватися, що робить велика російська армія в черговому кварталі міста Бахмут черговий місяць? І зрозуміло, що це не додавало бажання, енергії російському солдату”, — каже експерт.

За його словами, зараз російські пропагандисти говорять про абсолютно конкретні речі.

“Позаду в тебе сім’я. Позаду не Москва, позаду не батьківщина, позаду ваша сім’я. І в руслі сьогоднішніх рішень, які робить російська влада, що означає “позаду сім’я”? Росія взяла в заручники кожного росіянина, не випускаючи його для того, щоб можна було якось реалізувати своє ставлення до цієї війни. Наприклад, сім’я російського окупанта зараз не може виїхати нікуди з Росії, навіть у ті країни, які більш-менш до Росії ставляться, ще з відчиненими дверима, щоб цей окупант міг щось зробити, тому що сім’я його в заручниках. І він розуміє, що, якщо він щось зробить не так, як йому велить російський Путін і генерали з Шойгу і Герасимовим на чолі, або командири ці не скажу польові, приватних військових компаній, організованих збройних формувань злочинних. То цей росіянин перебуває не стільки в розгубленості, скільки розуміє, що так, позаду в заручниках у Путіна перебуває його сім’я, яка нестиме відповідальність, якщо він буде з недостатнім ентузіазмом знищувати українців”, — розповів Варченко.

І це, констатував експерт, стає державною політикою Росії.

“Крім того, що вони концентрують зараз сили і розуміють, що не можна дозволити втекти від героїчної смерті в Україні жодному більш-менш здібному російському чоловікові, то вони, окрім цього, ще беруть у заручники сім’ї”, — підсумував Іван Варченко.