На Таврійському напрямку Сили оборони продовжують просування вперед. Про це повідомив Бригадний генерал. Командувач оперативно-стратегічного угруповання військ «Таврія» Олександр Тарнавський
Підрозділи ракетних військ та артилерії протягом доби виконали 1389 вогневих завдань.
За останню добу втрати ворога вбитими та пораненими склали майже три роти.
Знищено 34 одиниці військової техніки противника.
Зокрема, вертоліт Ка-52, 4 танки, 3 ББМ, 2 гармати Д-30, БМ-21 “Град”, 2 БпЛА “Supercam”, БпЛА “Zala”, гармата 2А36 “Гіацинт-Б”, зенітний ракетний комплекс “Стріла-10”, 2 гаубиці “Мста-Б” та автомобільна техніка.
Також було знищено 12 складів боєприпасів ворога.
Головна складність для нас полягає у тому, що росіяни справді добре підготувалися до наших атак на півдні. Координатор групи “Інформаційний спротив” Костянтин Машовець пояснює, що окупанти вибудували щонайменше двоешелоновану оборону зі смугою забезпечення, з першою лінією оборони, з головною лінією оборони та оперативним шикуванням військ.
“Певні сили та засоби виділені в резерв – тактичний та оперативний. Смуга забезпечення, як правило, дуже щільно мінується. Там встановлюються вибухові загородження, там діють снайпери, мобільні групи протитанкового загородження. Її головне призначення розстроїти бойові порядки противника перед тим, як він дійде до першої лінії оборони”, – розповів експерт.
Розміновувати проходи в мінних полях доводиться під загрозою вогня ворожої артилерії та ударних вертольотів, які оснащені протитанковими ракетами. Традиційно після смуги забезпечення може йти ще дві, три або й чотири лінії оборони. Ні під час Харківської, ні під час Херсонської операцій Збройні сили не стикались з настільки підготовленими укріпленнями.
Машовець у своєму телеграм-каналі навів оцінку сил та засобів, які окупанти акумулювали на Мелітопольському, Бердянському та Маріупольському напрямках станом на кінець червня. Це приблизно 92 тисячі особового складу, до 365 танків, приблизно 1150 ББМ, до 740 артилерійських систем і до 164 одиниць РСЗВ. Ще до 3,5 тисячі військових, 15 танків, 130 ББМ, 28 артилерійських систем і 27 РСЗВ складають оперативний запас.
За словами Грабського, українська армія зараз веде наступальні дії всупереч усім канонам оперативного мистецтва. Ми йдемо в наступ на підготовлену оборону противника і при цьому він несе більші втрати, ніж наступаюча сторона. До того ж у нас немає навіть трикратної переваги у силах та засобах, як того вимагає військова наука.
“Те, що нам передали – цього недостатньо для проведення наступальних операцій. Якби ми отримали все, що ми могли б отримати, ми б усе одно вели такі ж наступальні дії, тому що противник поставив на карту практично все”, – вважає експерт.
Інший важливий фактор, у якому Україна зараз програє ворогу – це авіаційний компонент. В нас немає переваги в повітрі, зокрема на півдні. А тому проблематично забезпечувати прикриття наступаючої бронетехніки у відкритому степу під час атак.
“Співвідношення наших старих літаків до російських – 1 до 6, за деякими показниками і 1 до 10. Як проводити наступальну операцію, не маючи об’єктивних умов для її проведення, і говорити про її успішність чи неуспішність?” – розмірковує Грабський.
За таких умов вкрай важливо зберігати тверезі очікування і не робити поспішних висновків. Український наступ йде поступово і головним битвам відведений свій час. З іншого боку, існує думка, яку можна зустріти на сторінках іноземних ЗМІ, що вікно можливостей української армії не безмежне. І вже восени, коли через бездоріжжя на фронті можливість для маневрів знизиться, а росіяни підготують чергову серію ударів по енергетиці, партнери можуть затребувати від нас якихось результатів. Інакше – штовхатимуть на переговори та завершення війни, навіть на невигідних для нас умовах
