Провідний американський журналіст Саймон Шустер пише, що війна між Україною та Росією перейшла у нову фазу, де ключову роль відіграють удари безпілотників у глибину російської території.

Наслідки цих ударів стають явними вранці, коли світ дізнається про результати в новинах та на знімках, які надходять із Росії. Однак, на думку Шустера, те, чого світ не бачить, це процес розробки нового озброєння на секретних українських базах.

«У нас немає часу випробовувати ці речі на полігоні… Ми випробовуємо їх у бою», — каже міністр з питань стратегічних галузей промисловості України Олександр Камишин. Він займається військовою промисловістю і часто сам їздить оглянути нову зброю на стартовому майданчику.

Ці експерименти, ймовірно, визначатимуть наступний етап воєнного конфлікту. Українські військові прагнуть зменшити свою залежність від іноземної зброї, активно збільшуючи виробництво внутрішнього озброєння.

За словами Камишина, майже всі останні удари по об’єктах у Росії були проведені з використанням української зброї, виробленої на місцевих заводах та у секретних майстернях.

Але щоб ця стратегія спрацювала, Україні доведеться подолати низку труднощів. Їй потрібно пристосувати свою стару та пошарпану збройову промисловість до передових розробок та можливостей західних союзників. Під час своїх останніх візитів до Білого дому Зеленський просив не лише про фінансову та військову допомогу, а й, що не менш важливо, про ліцензії, необхідні Україні для виробництва та ремонту американської зброї.

З теоретичної точки зору план може спрацювати. Згідно з американським законодавством, президент Байден має право передавати ліцензії, які сприяють розвитку внутрішнього українського виробництва зброї без обов’язкового схвалення Конгресу.

Однак таке рішення має пройти складний процес затвердження в уряді США, і, що дуже важливо, Україні знадобиться значне фінансування у вигляді мільярдів доларів допомоги, щоб пожвавити свою військово-промислову сферу.

Ще складнішою є робота, яку потрібно провести всередині України. Військова промисловість постраждала від російських ракетних ударів та атрофувалася за десятиліття безгосподарності. За словами інсайдерів, першого року після початку конфлікту власне українське виробництво було мізерним. Наразі деякі радники Зеленського вважають промисловість головною надією України на перемогу у війні на виснаження.

Камишину, новому члену оточення Зеленського, випала відповідальність реалізувати цю надію. Колишній інвестиційний банкір, він зізнається у Києві як один із нових фаворитів президента. Перед Камишиним стоїть амбітне завдання — не лише відродити українські заводи, що не використовуються, але в деяких випадках їх доведеться переорієнтувати на абсолютно нові цілі.

«Скільки б ми не робили звичайних озброєнь, ми не зможемо наздогнати Росію. Нам потрібно використовувати передові технології, щоб знайти новий підхід», — говорить Камишин.

Він порівняв це завдання з повторюваною історією Давида і Голіафа, коли кожен новий етап військового конфлікту змушує Україну шукати нову пращу.

Поки що успіхи вражають. За час від початку повномасштабного конфлікту українські інженери випробували нові ракети та розпочали масове виробництво бойових безпілотників. Використовуючи стару американську ракету, українці сконструювали систему, яка дає змогу збивати російські літаки. Вони також почали зварювати шматки металу у гігантські граблі, які використовуються для розмінування великих територій.

Жодна з цих інновацій не стала вирішальною на полі бою, але президент та його команда зробили ставку на те, що згодом перехід на вітчизняне виробництво дасть їм достатню перевагу для перемоги. Найближчими місяцями їх головним завданням стане залучення іноземних партнерів до української збройової промисловості, а також отримання ліцензій, необхідних для виробництва та ремонту західної зброї.

«Раніше наша модель була такою — дайте нам це. Тепер наша модель буде такою — давайте зробимо це разом», — каже Олександр Камишин.